Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
96] Приховувану з гнівом в таїні!
97] Звертання ж до єдиної дружини
98] Святого духа, що почули ви,
99] Як вас вона ввела на ці стежини,
100] Ввіходить в наші денні молитви.
101] Коли ж ми бачимо нічну заслону,
102] За приклад беремось щораз новий.
103] і Увагу віддаєм Пігмаліону,
104] Що, за багатством гнавшись, батька вбив.
105] Став зрадником, порушником закону;
106] Мідасу, охоронцеві скарбів
107] І скупію з обличчям прегордливим,
108] Що з нього всесвіт посміхи зробив;
109] Іще Ахану з потягом жахливим
110] До вражого майна, який Навін
111] Карає й досі гнівом справедливим.
112] Шлемо Сапфірі й мужеві проклін,
113] Хвалу коню, що збив Геліодора.
114] Гуде гора у криках всіх колін,
115] Що Поліместор - вбивця Полідора,
116] У вигуках: «Гей, Красе, смак який
117] У золота? Дай відповідь нам скору!»
118] Той тихий в бесідах, цей - гомінкий,
119] Хто мовить з примусу, а хто - охоче,
120] На вдачу хто упертий, хто - м'який.
121] Пригадуємо благо, що до ночі
122] Про нього ми розмови всі вели,
123] Сказати ж голосно - ніхто не хоче».
124] Ми досить вже далеко відійшли
125] Од тіні, надолужуючи втрату,
126] І поспішали вгору як могли,
127] Коли нараз почувся грім розкату,
128] Гора здвигнулася під ноги нам,
129] І я закляк, мов той, хто йде на страту.
130] Так не хитався навіть Делос сам
131] До того, як Латона під горою
132] Знайшла в гнізді два ока небесам.
133] І тут такий розлігся над юрбою
134] Могутній крик, що вчитель озирнувсь,
135] Промовивши: «Не бійся, я з тобою».
136] Та «Слава в вишніх Богу» - спів почувсь,
137] Наскільки шум збагнув я стоязикий,
138] Коли він біля мене розітнувсь.
139] Завмерли ми; наш подив був великий,
140] Як той, що вперш до пастуха прийшов;
141] Але ущухли землетрус і крики.
142] В святу дорогу рушили ми знов,
143] А тіні, заспокоївшись помалу,
144] Вернулися до скарг і молитов.
145] Як в пам'ять глянути мою несталу,
146] То вперше у житті відчув я вмить
147] Страшенної цікавості навалу,
148] Але не міг її задовольнить, -
149] Ні розпитатись, вгору поспішивши,
150] Ні сам як слід що-небудь зрозуміть.
151] І так я йшов, од незнання терпівши.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
1] Природної тієї спраги сила,
2] Яку вгасить могла б вода лиш та,
3] Що самарянка дати їй просила,
4] Терзала й за вождем вела свята
5] Мене поміж повалених нещасних,
6] Котрих скарала права Божа мста.
7] Як у Луки воскреслий, в ризах ясних,
8] Христос явився по дорозі двом
9] У сяйві невмирущих рис прекрасних, -
10] Так нам явився дух: ішов слідом
11] В юрбі скорботній, до землі похилій,
12] І непомітний був для нас цілком,
13] Аж поки мовив: «Мир вам, браття милі!»
14] ^озирнулись ми, і привітав
15] Його рукою лагідно Віргілій,
16] Сказавши: «Суде істини, направ
17] Тебе у сонм блаженних душ назавше,
18] Якої милості мені не дав».
19] «Тож, тіні, як? - він мовив, нас догнавши, -
20] Бог не пуска вас до небес своїх,
21] Хто ж вас провів сюди, угору знявши?»
22] І вчений: «Придивись до знаків тих,
23] Що ангел в цього написав на лобі,
24] Побачиш - буде він поміж святих.
25] Та, що пряде вам нить, весь час в жалобі,
26] Не закінчила кужеля життя,
27] Що дасть Клото, і він іще не в гробі.
28] Його ж душа, сестра твоя й моя,
29] Не в силі одинока крокувати,
30] Бо не така зірка, як ти чи я.
31] Тож мушу з пащі Пекла мандрувати,
32] Веду його і буду скрізь вести,
33] Аж доки стане вміння керувати.
34] Але скажи, напевне, знаєш ти:
35] Чому гора здригнулась в землетрусі
36] І крик зчинивсь до моря з висоти?»
37] Мені він у голчане вушко скрусі
38] Цим запитанням влучив, і жага
39] Поменшала в надії та спокусі.
40] А. той почав: «Оця гора блага
41] Й на мить з покори небу не виходить,
42] Інакше б не була його слуга.
43] Ніщо ніяк не може їй пошкодить,
44] А грюк цей означає, що з землі
45] Своє в свою оселю Бог заводить.
46] Нема дощів, ні снігу в зимній млі,
47] Ані роси, ні інею, ні граду,
48] Коли минути три вузькі щаблі.
49] Тут неба хмари не беруть в обладу,
50] Окремі чи густі, ні блискавки,
51] Ні Тавманта дочка, легка на зраду.
