Слава ЗСУ!

Рейневан нічого не сказав, тільки стенув плечима. Досить демонстративно.

- Мотиви для твоїх вигадок, - тягнув далі Неплах, - можуть бути різними. Зі Шльонська ти втікав, як стверджуєш, бо тебе переслідували, тобі загрожувала смерть. Але якщо це правда, то ти не мав іншого виходу, ніж втертися в ласку до Амброжа. А хіба ж це можна було зробити ефективніше, ніж застерігши його про замах, який на нього готується? Потім тебе поставили перед Прокопом. Прокоп у втікачах зі Шльонська підозрює шпигунів, тому вішає всіх підряд і per saldo залишається при своїх. І в який же тоді спосіб рятувати шкуру? А от хоч би взяти та й оголосити сенсації про таємну нараду і змову. Що скажеш, Рейневане? Як це звучить?

- Вольфрам Ешенбах позаздрив би. А на турнірі у Вартбурзі38 - ти виграв би тільки так.

- Таким чином, - незворушно вів далі Флютик, - мотивів для вигадок ти мав досить. Але я думаю, що насправді був лише один.

- Звичайно, - Рейневан добре знав, про що йдеться. - Один.

- Для мене, - в очах Флютика з’явилися два золоті бісики, - найпереконливішою є гіпотеза, що твоє крутійство повинне відвернути увагу від справді істотного питання. Від п’ятисот гривень, награбованих у збирача податків. Що ти на це скажеш, медику?

- Те, що й завжди, - Рейневан позіхнув. - Ми ж це вже проходили. На твоє зачовгане і нудне запитання я дам, як завжди, зачовгану й нудну відповідь. Ні, брате Неплах, я не поділюся з тобою грішми, забраними в колектора. Причин на це є кілька. По-перше, в мене нема цих грошей, бо це не я їх заграбастав. По-друге...

- А хто їх заграбастав?

- Нудно кажучи: не маю уявлення.

Обидва золоті бісики підскочили і з розгону беркицнулися.

- Брешеш.

- Звичайно. Я вже можу йти?

- У мене є докази, що ти брешеш.

- Ого.

- Ти стверджуєш, - Флютик прошив його поглядом, - що цей тій міфічний з’їзд відбувся тринадцятого вересня і що в ньому брав участь Каспар Шлік. Так от, з першорядних джерел я знаю, що тринадцятого вересня 1425 року Каспар Шлік був у Буді. А отже, він не міг бути у Шльонську.

- Гівняні в тебе джерела, Неплах. Але ні, це ж провокація. Ти намагаєшся захопити мене зненацька, загнати у пастку. Зрештою, вже не вперше. Правда?

- Правда, - Флютик не зморгнув оком. - Сідай, Рейневане. Я ще з тобою не закінчив.

- У мене нема грошей колектора, і я не знаю...

- Заткнися.

Якийсь час вони мовчали. Бісики в очах Флютика заспокоїлися, майже зникли. Але Рейневан не давав себе обдурити. Флютик почухав носа.

- Якби не Прокоп... - тихо сказав він. - Якби не те, що Прокоп заборонив мені пальцем вас торкатися, тебе і того твого Шарлея, я би вже з тебе витиснув, що треба. У мене всі врешті-решт говорили, не було такого, який би мовчав. І ти теж, не сумнівайся, сказав би, де ці гроші.

Рейневан уже мав досвід, налякати себе не дав. Знизав плечима.

- Та-а-ак, - продовжив після ще однієї паузи Неплах, дивлячись на мотузку, що звисала зі стелі. - І цей також говорив би, з нього я теж витиснув би зізнання. Шкода, воістину шкода, що він устиг повіситися. Знаєш, якийсь час я думав, що, може, це він був у тій грангії... Мене дуже розчарувало, що ти його не впізнав.