Слава ЗСУ!

Рупілій Сілезець швидко довідався про події кількаденної давності. Про візит шльонських і лужицьких панів і лицарів, про продаж бранців. І про якогось віщуна чи заклинача, посадженого до гладоморни. Будучи впевненим, що хтось його шукатиме, Рупілій Сілезець стежив за тими, хто прибував до замку. Використовуючи з цією метою магію. Магія безпомилково викрила Самсона.

- У мене серце завмерло, - зізнався Самсон, - коли він застукав мене в стайні...

- А в мене завмерло, - Рупілій був не менш щирим, - коли застуканий схопив мене за горло. Це щастя, що ми швидко з’ясували, хто ми такі...

Ні той, ні інший не був занадто охочим розповідати подробиці; Рейневан не наполягав, вирішивши, що про деталі цього швидкого взаємного з’ясування він розпитає Самсона пізніше. Тепер він вислухав продовження - про те, як, з’ясувавши, ким вони є, Рупілій і Самсон Медок вирішили звільнити Рейневана з oubliette і зробити це в такий спосіб, який ні в кого не викличе підозр стосовно чаклунства, - тобто розтрощивши колодку решітки ковальським молотом. Тепер, пошепки закінчив Самсон, вони йдуть до потайного ходу, який поєднує замок Троски з зовнішнім світом.

Бо такий хід існує. І всупереч поширеній легенді, не є легендарним.

- Швидше, швидше, - поквапив їх Рупілій. - Ми повинні поспішати. Щось недобре, я це відчуваю, ширяє над замком.

* * *

Гвинтові сходи були круті, а їхні сходини - винятково нерівні. Спускалися вони довго. Доти, доки дорогу їм не перегородила монолітна шерехата скеля. Не було й сліду дверей чи входу. Для Рупілія, слід розуміти, це зовсім не було проблемою.

- Yashiel, Vehiel, Baxasoxa! Effetha! Ecce cecidit paries!162

Стіна не впала, як це випливало б із біблійного тексту заклинання, а розійшлася, розкрилася, наче завіса. За нею була чорна прірва, з якої віяло неприємним запахом.

- Звідси підете вже самі, - заявив Рупілій Сілезець, вручаючи Самсонові ліхтар. - Година ходу, не більше, тож ви повинні вийти до світанку. Лампа магічна, вона забезпечить вам світло на досить довгий час, але я рекомендую радше поспішити. Це трохи лабіринт, але легкий, на розвилках треба повертати завжди праворуч. Ви дасте собі раду. Не нипайте відгалуженнями, не затримуйтеся занадто довго, старайтеся не торкатися, чого не треба. Будьте уважними й пильними. Я вже казав: щось недобре витає над замком. Бувайте.

- А де ми вийдемо?

- Ах, - чарівник ляснув себе долонею по чолу. - Був би забув. Вихід розташований на північний схід від замку. Недалеко від виходу буде потік, йдучи за його течією, ви дійдете до поселення, яке називається Ктова. Тобто майже при самому житавському гостинці. А де чекають ваші?

- У лісах на північ від замку. Ми знайдемо їх.

- Ну то з Богом. Бувай, Самсоне. Бувай, краянине Рейнмаре. Не забудьте про нашу угоду.

- Не забудемо. Дякуємо тобі за все, метре і краянине... Дозволь запитати: з яких місць Шльонська ти походиш?

- З Познані. Ідіть уже. Ліхтар магічний, але не вічний.

* * *

Коридори, якими вони йшли, були, безсумнівно, природного походження, вимиті водою. Тільки на початковому відрізку, під самими Тросками, вони носили сліди людського втручання. Однак стіни були оброблені так примітивно, а рештки кайл та інших знарядь, що валялися там і сям, були так поїдені іржею, що було зрозуміло, що гірничі роботи велися тут багато століть тому. Замок Троски, початок будівництва якого датувався приблизно 1370 роком, не постав на незайманій скелі. Не було сумніву, що Бабу і Панну збудували на якійсь прадавній конструкції, що сягала далеко вглиб.