Слава ЗСУ!

- Може, з того, - озвався басом один із селян, могутній хлопи-ще з буйною чуприною, - Може, з того, що не з сарацинами, не з турками битися довелося, і не з отими тартарами, котрі на шльонську землю за наших прадідів напали. Тамті, кажуть, були чорні, червоноокі, вогнем з пельки зяяли, диявольські знаки несли, чари наводили й пекельними смородами наших душили. Вмент можна було вгадати, чия сила їх вела. А теперки? Над чеським військом дароносиці, на щитах облатка й богобійні слова. На марші Богу співають, перед боєм на колінах моляться, причастя приймають. Божими воїнами себе називають. То, може... Може...

- Може, Бог на їхньому боці? - з кривою усмішкою закінчив чернець.

“Ще рік тому, - подумала Дзержка серед мертвої тиші, - ще рік тому ніхто б навіть подумати нічого такого не наважився, не те що сказати. Змінюється світ, зовсім іншим стає. Але чого воно так, що світ завжди має змінюватися серед різні та пожеж? Завжди, ніби Поппея в молоці, мусить задля оновлення купатися в крові?”

* * *

- Я починаю, - оголосив Шарлей, який сидів на сходах вівтаря. - Я починаю активніше підтримувати вчення Гуса, Вікліфа, Пейна та решти гуситських ідеологів. Костели таки справді слід перетворювати... Ну, може не зразу на стайні, як бжегську колегіату, але на нічліжки. Погляньте-но лише, як тут затишно. На голову не капає, не тягне, бліх кіт наплакав... Так, Рейнмаре. Щодо костелів, то я переходжу на твою релігію, розпочинаю послушництво. Можеш розглядати мене як кандидата в члени.

Рейневан покрутив головою, докидаючи дров до вогнища, яке вони разом з Беренгаром Таулером розпалили посеред головного нефу. Самсон зітхнув. Він сидів неподалік, читаючи при свічнику книгу, яку вигріб з накиданої під амвоном купи. Коли костел грабували, на книги ніхто не поласився. Адже користі з них жодної.

- У костелі сама вигода, - Дроссельбарт виламав з галереї в пресвітерії ще одну дошку. - Дров на вогонь не бракує. Можна палити хоч до літа.

- І їсти є що, - додав Бісклавре, який рвав зубами знайдену в ризниці суху, як тріска, ковбасу. - Правда, виходить, що кажуть: qui altari servit, ex altari vivit267.

- І посудина завжди якась знайдеться для пиття, - Жехорс підняв наповнену трофейним вином літургійну чашу. - Щоб не хлебтати з бочки, як пес... І почитати собі можна... Правда, Сам-соне? Самсоне!

- Слухаю? - підняв голову велет. - Ах, так... Ви не повірите, в оцьому-от латинському творі я знайшов речення по-польськи. А твір походить з 1231 року, з часів Генрика Бородатого. Прошу, на титульній сторінці дата: Anno verum ССХХХІ, а знизу написано як бик: benefactor noster Henricus Cum Barba Dei gratia dux Slesie, Cracouie et Poloniae268...

- І як звучить, - зацікавився Дроссельбарт, - це польське речення?

- Pomny myla pani, - прочитав Самсон Медок, - naszy mylowani, wyerne serdce boley przydaci co letom kwyetu bywaci.

- Ідіотизм.

- Правда.

- І рима до дупи.

- Теж правда.

З боку притвору долетіли й рознеслися луною кроки, брязкіт, стукіт, гамір збуджених голосів. Пітьму осяяли смолоскипи й лучини, в їх світлі можна було впізнати тих, хто ввійшли до костелу. Шарлей вилаявся. Їх відвідав, як виявилося, Пешек Крейчірж, проповідник Сиріток, один із підлеглих Прокупека. За Крейчіржем ішли кілька озброєних підлітків. Шарлей вилаявся ще раз.