Слава ЗСУ!

Він мовчав.

- Загальновідомо, - продовжила вона, - що коли йдеться про благо великих і важливих справ, індивіди не мають значення. Індивідами жертвують. Ютта - індивід. Що з нею буде? Кинеш її, наче камінь на шанець?

- Не знаю, - він через силу ковтнув слину. - Я не можу й не хочу перед тобою прикидатися, достойна. Я справді не знаю.

Вона довго дивилася йому в очі.

- Я знаю, що ти не знаєш, - сказала вона врешті-решт. - Я не чекала відповіді. Просто хотіла, щоб ти трохи над цим замислився.

* * *

Невдовзі після Петра й Павла294, коли всі луги вже голубіли від волошок, настала неприємна затяжна сльота. Затишні місцинки, де Рейневан і Ютта звикли були віддаватися любовним утіхам, перетворилися на багнисті баюри. Абатиса якийсь час дивилася, як закохані кружляють під аркадами віридарію, як заглядають одне одному в очі - щоби врешті-решт попрощатися й розійтись. Якось увечері, здійснивши в абатстві деяку реорганізацію щодо розквартирування, вона викликала їх до себе. І відвела до келії, прибраної і прикрашеної квітами.

- Тут ви будете жити, - сухо повідомила вона. - І спати. Обоє. Від зараз. Від цієї ночі.

- Дякуємо, мати.

- Не дякуйте. І не марнуйте часу. Hora ruit, redimite tempus295.

* * *

Надійшло літо. Гаряче, спекотне літо 1428 року.

* * *

Невтомний городник невтомно приносив усе нові й нові чутки. Капітуляція Яна Колди та втрата шленжанського анклаву, розповів він, розтоптуючи викопаних з гнізд голих мишенят, розлютили гуситів. У середині липня, у четвер після святої Маргарити296, Сирітки в рамках помсти швидкою вилазкою атакували та захопили Єленю Гуру, спаливши місто до голої землі.

Хоч це зайняло йому трохи більше часу, городник доставив також плітки з Чехії, новини, на які Рейневан і Самсон чекали з нетерпінням. Гейтман Празького Нового Міста, Велек Коудельник з Бржезниці, розповідав городник, зшкрябуючи гній із вил, близько Святого Урбана вдарив по країні баварців. Гусити спалили Мосбах, резиденцію фальцграфа Отто, долиною ріки Нааб дійшли аж під Регенсбург. Дощенту сплюндрували й повністю зруйнували цистерціанське абатство у Вальдербаху. З повними возами здобичі повернулися до Чехії, залишивши за собою згарище.

Приблизно в цей самий час, розповідав городник, колупаючись у носі й уважно розглядаючи виколупані знахідки, Табор, щоб навчити герцога Альбрехта добрим манерам, вдерся з диким рейдом у Ракуси. Палячи, спустошуючи, грабуючи й не зустрічаючи опору, таборити дійшли аж до Дунаю. Та хоча від Відня їх відділяв лише шматочок дороги, форсувати велику ріку вони не могли. Для демонстрації тільки трохи погримотіли гарматами з лівого берега, після чого забралися геть.

- Певно, - пробурмотів до Самсона Рейневан, - і наш Шарлей там був. І своє витворяв.

- Мабуть, так, - зівнув велетень, пошкрябуючи нігтями шрам на голові. - Не думаю, що він би подався до Константинополя без нас.

У переддень святого Якова297 абатиса викликала Рейневана до себе вдруге.