Слава ЗСУ!

- Що сталося? - не витримав Рейневан. - У чім річ?

- Пізніше, - обрізав Горн. - Пізніше, Рейневане. Зараз у нас зустріч. І важливі переговори. Ходімо. Бісклавре, ти знайди тут когось, кому можна довіряти, і щоб був добре поінформований. Я хочу знати більше.

Зустріч відбулася в шинку на вулиці Лучничій, недалеко від брами під цією ж назвою, а важливі переговори стосувалися поставок зброї та коней з Польщі. Другою стороною в переговорах був знайомий Рейневанові раубрітер, поляк Блажей Якубовський, гербу Порай. Якубовський не впізнав Рейневана. Та й не дивно. Минуло трохи часу. І трохи дечого трапилося.

Переговорам дещо заважав розгардіяш, який панував навколо, і надзвичайно веселий настрій відвідувачів, що переповнювали корчму. Свидничани явно мали якийсь привід святкувати. І не тільки Рейневана цікавило який.

- Кажуть, вас побили? - раптом перервав переговори Якубовський, рухом голови показуючи на радісних городян. - У Лужиці? Під якимось Крацау чи якось так? Кажуть, вам там дали прочухана панове Поленц і Колдіц, здоровенного, кажуть, вам дали прочухана. Га? Та говори ж, Горне, мені цікаво знати подробиці.

- Зараз не час про це розмовляти.

Цієї миті повернувся Бісклавре, Порай тут же здогадався, із чим саме. І вперся, що от саме час. Не було виходу.

- Сирітки Краловця, - стримано почав Білувальник, - мали в облозі в Чехії якусь фортецю, мій інформатор забув, яку й де. У них закінчувався провіант, кінця облозі не було видно, тож вони вирішили піти кількома гуфами на плюндрування. На Лужицю. Шостого листопада пустили з димом Фридланд, у наступні дні спустошили місцевості поблизу Згожельця, Любія й Житави. Навантажили вози здобиччю, зігнали худобу й вирушили у зворотний путь. Трактом через Градек над Нисою. І тут...

- Їх наздогнали, так?

- Наздогнали, - неохоче визнав Бісклавре. - Краловець був надто самовпевнений... Він не сприйняв серйозно німців, недооцінив їх. А тим часом Шість Міст мобілізували сильний озброєний контингент під командуванням Лотара Герсдорфа та Ульріха Біберштайна. З Нижньої Лужиці швидким походом прибув з підмогою ландвійт Ганс фон Поленц, зі Свидниці підійшов Альбрехт фон Колдіц. Швидко приєдналися князі, Ян Жаганський і його брат Генріх Старший на Глогові, а до повного комплекту привів свою дружину Гоче Шафф із замку Гриф. Вони кинулися за Кра-ловцем у погоню, у день святого Мартіна на світанку несподівано вдарили по похідній колоні Сиріток. Милю за Градеком. Під Крацау.

- І побили їх.

- Побили як побили, - Бісклавре мав вираз людини, яка не може виплюнути і змушена проковтнути. - Краловець відступив... Він втратив... Втратив кілька...

- Кілька сотень людей, - докінчив поляк. - Вози. І всю здобич.

- Але німецьких трупів, - буркнув Білувальник, - теж під Крацау чимало залишилося на полі. З Лотаром Герсдорфом на чолі.

- Та проте, - пробурчав Якубовський, - Крацау показало, що ви не є непереможними.

- Тільки Бог є непереможним.

- І ті, хто у Бога в ласці, - криво усміхнувся поляк. - Невже ви, гусити, вже з цієї ласки випали?

- Божі присуди, - Горн подивився йому в очі, - незбагненні, милостивий пане Якубовський. Їх ані не збагнути, ані не передбачити. Інша річ - люди, вони передбачувані. Але досить гаяти час на дебати. Повернімося до наших ґешефтів. Це зараз важливо.