Слава ЗСУ!

- Дай відповідь на мої запитання, - Рейневан знову послухався телепатичної вказівки Самсона, - і сам їй усе віддаси. Ще сьогодні.

Сміржицький опустив повіки, щоб заховати блиск в очах.

- Ти заганяєш мене в пастку. Ти мені не вибачиш. Не відмовишся від помсти за брата...

- Ти його тільки зрадив. Мечами дірявили його інші. Їхні імена я хочу знати. Давай, поторгуйся, виторгуй щось за щось. Дай мені можливість помститися їм, і я відмовлюся від того, щоби помститися тобі.

- Яка в мене гарантія, що ти мене не обдурюєш?

- Жодної.

Лицар якийсь час мовчав, було чути, як він проковтує слину.

- Запитуй, - сказав він нарешті.

- Гвєзда і Швамберк. Їх убили, правда?

- Правда... - запнувся Сміржицький. - Мабуть... Не знаю... Підозрюю, але не знаю. Це можливо.

- Чорна магія?

- Мабуть.

- У розмові з єпископом брав участь ще один чоловік. Високий. Худий. Чорне волосся до плечей. Пташине обличчя.

- Єпископський радник, помічник і довірена особа. Не свердли мене очима. Ти ж або знаєш, або здогадуєшся. Це він виконує для єпископа брудну роботу. Нема сумніву, що саме він убив Петера з Беляви. І багатьох інших. Пригадай собі дев’яностий псалом...

- Стріла, що летить удень. Timor nocturnus47. Демон, що знищує опівдні...

- Це ти сказав, - викривив губи Сміржицький. - Це ти вимовив це слово. І, мабуть, влучив у яблучко. Хочеш доброї поради, хлопче? Тримайся від нього подалі. Від нього і від...

- Чорних вершників, які волають “Adsumus”. І задурманюють себе, як асасини, таємними арабськими субстанціями. І користуються чорною магією.

- Це ти сказав. Не замахуйся на них. Повір мені й послухай поради. Не намагайся навіть наближатися до них. А якщо вони спробують наближатися до тебе, утікай. Чимдалі і чимшвидше.

- Його ім’я. Ім’я довіреної особи єпископа.

- Його, це точно, боїться сам єпископ.

- Його ім’я.

- Він знає про тебе.

- Його ім’я.

- Біркарт фон Грелленорт.

Рейневан дістав стилет. Лицар мимоволі заплющив очі. Але негайно розплющив, глянув сміливо.

- Це все, пане Яне Сміржицький. Ти вільний. Бувай. І не пробуй більше на мене посягати.

- Він не пробуватиме, - раптом сказав Самсон Медок. Очі Яна зі Сміржиць сильно розширилися.

- Тобі, - спокійно вів далі Самсон, анітрохи не насолоджуючись враженням, яке він справив. - Тобі, Яне зі Сміржиць, зради і змови не йдуть на користь. Не оплачуються. І в майбутньому буде так само. Остерігайся змов і зрад. Стільки в тобі думок, стільки планів. Воістину, придався би тобі хтось, хто впівголоса дораджує, підказує, нагадує. Respice post te, hominem memento te, cave, ne cadas.[4] Cave, ne cadas, пане Яне Сміржицький. Слухай, якщо маєш вуха. Nescis, mi fili, diem neque horam [5]. Через свої амбіції, пане Сміржицький, ти впадеш. Але не знаєш ні дня, ні години цього падіння.

* * *