Слава ЗСУ!

- Перш ніж ми туди увійдемо, - Рейневан знову зупинив Шарлея, - ще одна річ. Прохання. Дуже тебе прошу стримуватися.

Шарлей тупнув, щоб відліпити від черевика решту купки - на перший погляд собачої, хоча не можна було бути впевненим, бо поблизу крутилися й діти.

- Ми, - з натиском продовжив Рейневан, - маємо перед Самсоном борг.

- По-перше, - Шарлей підняв голову, - ти вже це казав. По-друге, тут нема про що говорити. Він наш друг, і цими трьома словами все сказано.

-Я радий, що ти так до цього ставишся. Віриш ти в це чи не віриш, сумніваєшся чи ні, але погодься з фактом. Самсон у нашому світі ув’язнений. Він, як інклюз57, замкнутий у чужій для нього тілесній оболонці, зрештою, визнай, не надто привабливій. Він робить усе, що може, щоб звільнитися, шукає допомоги... Можливо, він нарешті знайде її тут, у Празі, “Під Архангелом”, може, саме сьогодні... Бо якраз...

- Бо якраз, - перебив з легким відтінком роздратування в голосі демерит, - прибув із Зальцбурга й зупинився “Під Архангелом” славетний на весь світ маг, magnus nigromanticus58. Те, що не вдалося празьким чарівникам, можливо, вдасться йому. Ти вже мені про це казав. Щонайменше кілька разів.

- А ти щоразу пирскав сміхом і корчив глузливі гримаси.

- Це в мене несамохіть. Я так реагую, коли чую про магію, про інклюзи...

- Тому я прошу тебе, - досить різко перебив Рейневан, - сьогодні стримати свої реакції. Щоб ти, пам’ятаючи про дружбу зі Самсоном, не пирскав і не корчив гримас. Обіцяєш?

- Обіцяю. Не корчитиму гримас. Закам’яніле обличчя. Ні разу, хай мене Бог покарає, не вибухну реготом, коли зайде мова про чари, про демонів, про паралельні світи і буття, про астральні тіла, про...

- Шарлею!

- Мовчу. Заходимо?

- Заходимо.

* * *

В аптеці було темно, враження пітьми посилювалося кольором дерев’яної оббивки стін і меблів. Той, хто заходив із сонця, як оце вони зараз, якийсь час не бачив зовсім нічого. Можна було тільки стояти, кліпати очима та втягувати ніздрями важкий запах пилюки, камфори, м’яти, меду, амбри, селітри й терпентину.

- До ваших послуг... До послуг... Чого панове бажають? З-за прилавка - точнісінько так само, як більш ніж рік тому, на

Усікновення Глави Святого Івана Хрестителя, - виринув, поблискуючи в напівмороці лисиною, Бенеш Кейвал.

- То чим, - запитав він, точнісінько так само, як і тоді. - То чим можу служити?

* * *

- Cremor tartari59, - запитав знічев’я Сватоплук Фраундіншт, - маєте?

- Cremor, - аптекар потер лисину, - tartari?

- Саме так. А ще мені треба трохи unguentum populeum60.

Рейневан ковтнув слину зі здивування. Судячи з того, що він почув, Сватоплук Фраундіншт мав бути в аптеці “Під Архангелом” знаним і шанованим відвідувачем, а лисий аптекар справляв враження людини, яка бачить його вперше в житті.

- Unguentum є, свіжоприготоване... А от з cremor tartari нині нелегко... А багато треба?

- Десять драхм61.