Слава ЗСУ!

Чарівні казки

Казка про чарівну квітку

Давним-давно, коли на світі жили чарівники та феї. Серед древніх лісів стояв чудовий замок. І жила в ньому принцеса красива мов лілея. Усі жителі королівства були зачаровані її красою.

У замок часто прилітали феї, чарівні створіння древнього лісу, щоб порадувати красуню-принцесу своїми чарами. Феї-квітів прикрашали замок чарівними квітами. Феї-звірів прилітали до замку із барвистими птахами, які вміли щебетати красивих пісень.

Була серед них і фея-кохання, яка дарувала закоханим парам чарівну квітку кохання. Даруючи квітку фея насилала чари любові.

Коли принцеса Мілік виросла, принци із сусідніх королівств почали добиватися її прихильності.

- Коли я зустріну справжнє кохання, то попрошу фею подарувати мені квітку кохання. Сказала принцеса Мілік.

Із сусіднього королівства прибув принц Марк із сподіванням здобути прихильність принцеси. Вони разом гуляли по саду, танцювали та бенкетували. Минуло кілька днів і принцеса вирішила, що саме принц Марк і є її справнім коханням. Тому вже незабаром побігла розшукувати фею, щоб попрости у неї чарівну квітку.

- Подаруй мені і принцові Марку квітку кохання. Прохала Мілік фею і відповідь одержала чарівну квітку.

Та минуло кілька днів і принцеса викинула її геть, мовивши:

- Принц Марк не цінує моєї вроди. Він невартий мого кохання. Не бажаю більше його бачити.

Коли прибув принц із далекої заморської країни Колос Мілік не бажала спілкуватись із ним. Та згодом Принц Алі зачарував її своїми жартами й веселими розвагами. І знову Мілік прибігла до феї-кохання з проханням подарувати їм чарівну квіт. Не змогла відмовити фея принцесі у її прохані.

Через якийсь час зчинився ґвалт у замку. Принцеса Мілік розгнівалась на принца Алі й прогнала геть його. І знову чарівну квітку було викинуто геть немов сміття. Дізнавшись фея, що вже вдруге її дар викидають геть, розізлилася і пообіцяла:

- Більше ніколи не подарую я людям квітку кохання, бо не цінують вони його. Нехай тепер живуть без її чарівного дару. Мовила фея.

Минав час, а принцеса Мілік не замислювалася над тим, що вчинила. Та якось гуляючи з подружками околицями замку почула вона красиву мелодію. Зацікавившись вона пішла на її звук. Невдовзі вона натрапила на галявину. Красиву мелодію на сопілці награвав пастух. Присіла принцеса біля нього і довго слухала його гру. Щодня вона поверталася на галявину і слухала гру пастуха.

Згодом принцеса знову почала шукати фею, і знайшовши її попрохала:

- Фея прошу тебе подаруй мені чарівну квітку. Моє кохання до пастуха справжнє!

- Ні, ти нехтувала моїм даром і не раз.

- Тоді забери моє серце, бо не зможу жити без кохання. Кожний день для мене нестерпна мука.

Виконала фея прохання принцеси, забрала її серце і перетворила на квітку. Віднесла її на високу гору і посадила на краю обриву, якщо хтось забажає її зірвати, то впаде із нього. Пастух також кохав принцесу, і смерть для нього була нестрашна. Життя буз кохання було гірше за неї. Виліз він на гору і зірвав чарівну квітку. Чари феї так було звільнено,і в світі знову панувала любов.

Заборонене слово

В далекі часи рицарів і чарів, в далеких краях, в дрімучих лісах було собі королівство. Люди жили в ньому щасливо і горя не знали, а все тому, що привив цим королівством мудрий і добрий король Алмон.

Та трапилося лихо сусідній король позаздрив благополуччю сусіда і вирішив завоювати його. Зібрав він велике військо і рушив війно на сусіда. Король Алмон дізнавшись про це скликав усіх своїх радників, а вони були найшановнішими громадянами королівства. І стали вони раду радити, як справитися із ворожим військом. Довго тривали спори, та все ж вони вирішили звернутися по допомогу до жителів чарівного царства – фей. Фея Фаніель погодилася допомогти королю Алмону і всім добрим людям королівства.