Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Чарлі і шоколадна фабрика

- Наче жуйка! - зраділа Віолета Бореґард.

- Аж ніяк не жуйка, - заперечив містер Вонка. - Жуйку треба жувати, а якщо жувати ці барбариски, то можна зуби поламати. Але на смак вони чудові! І щотижня міняють колір! І не меншають! Не зникають! НІКОЛИ! Принаймні, я так гадаю. Оце зараз одну барбариску випробовують у сусідній тестувальній залі. її смокче один умпа-лумпа. Смокче майже рік безперестанку, а барбариска як нова!

- А отут, - збуджено побіг містер Вонка до протилежної стіни, - тут я працюю над вина [136] ходом цілком нового сорту ірисок! - Він зупинився біля великого казана. У казані кипіла й булькотіла густо-клейка фіолетова меляса. Малий Чарлі мусив зіпнутися навшпиньки, щоб туди зазирнути.

- Це волосяні іриски! - вигукнув містер Вонка. - З'їси хоч отакісінький шматочок - і рівно за півгодини на голові виросте копиця густого шовковистого волосся! І вуса! І борода!

- Борода?! - обурилася Верука Солт. - Кому та борода потрібна?

- Тобі б вона личила, - відказав містер Вонка, - але, на жаль, суміш іще не зовсім готова. Вийшла надто міцна. Дуже сильно діє. Я вчора випробував її на умпа-лумпі, і в нього миттю з'явилася борода, і так вона швидко росла, що незабаром укрила всю підлогу густим волосяним килимом. Вона росла швидше, ніж ми встигали її стригти! Врешті довелося стригти газонокосаркою! Але вже ось-ось я її вдосконалю! І тоді не буде жодного виправдання тим хлопчикам і дівчаткам, що ходять лисі!

- Містере Вонко, - здивувався Майк Тіві, - хлопчики й дівчатка лисі не бувають...

- Не сперечайся, дитино, прошу тебе, не сперечайся! - урвав його містер Вонка. - Не марнуй дорогоцінного часу! А зараз підійдіть осюди - я вам покажу те, чим страшенно пишаюся. Ой, обережно! Нічого не перекиньте! Відступіться трохи назад!

Розділ 20. Велика жуйкова машина

Містер Вонка підвів гостей до велетенської машини, що стояла в самісінькому центрі цеху винаходів. То була спражня гора блискучого металу, яка височіла над дітьми та батьками. З її вершини галузилися сотні тонесеньких скляних трубочок, і всі ці скляні трубочки закручувалися донизу, спліталися в суцільний

жмут і нависали над величезною круглою ба-лією завбільшки як ванна.

- Що ж, приступимо! - вигукнув містер Вонка, натискаючи десь збоку на машині три різні кнопки. Наступної миті в її нутрощах могутньо загуркотіло, машина загрозливо затряслася, з усіх її шпарин зі свистом пішла пара - і всі раптом побачили, як по сотнях скляних трубочок щось тече, чвиркаючи у велику балію внизу. І в кожнісінькій трубочці це щось було іншого кольору, тому в балію хлюпали й плюскали всі барви веселки (а також багато інших). Видовище було чарівне. А коли балія майже наповнилася, містер Вонка натис іншу кнопку, й одразу з трубочок перестало текти, гуркіт стих, а натомість щось задзижчало, засвистіло й у величезній балії завирував величезний міксер, змішуючи різнобарвні рідини. Поступово суміш почала пінитися. Піни ставало дедалі більше й більше, а суміш мінилася [140] з синьої на білу, тоді на зелену, коричневу, жовту, і знову на синю.

- Дивіться! - сказав містер Вонка. Машина клацнула, і вир перестав вирувати.

Всі почули, як машина мовби втягла в себе повітря - і піниста синя суміш з величезної балії почала всмоктуватися назад у нутро машини. Якусь мить панувала тиша. Тоді кілька разів підозріло гуркнуло. Знову стихло. І раптом машина могутньо ревнула, наче яке чудовисько, і тієї ж миті у неї збоку вискочила маленька шухлядка (як у торгових автоматах), і в тій шухлядці лежало щось таке дрібне, тонке й сіре, що всі подумали, ніби сталася помилка. Подумали, що то смужка сірого картону.

Діти й батьки втупилися в сіру смужечку, що лежала в шухлядці.

- І це все? - з відразою скривився Майк Тіві.

- Це все, - відповів містер Вонка, гордо розглядаючи [141] отримане. - Хіба ви не знаєте, що це?

Усі мовчали. І тут пролунав схвильований крик Віолети Бореґард - тієї пришелепуватої дівчини, що безперестанно жувала гумку.

- Клянуся жуйкою, це - жуйка! - вереск-нула вона. - Це ж плиточка жувачки!

- Вгадала! - вигукнув містер Вонка, щосили плескаючи Віолету по спині. - Це плиточка жуйки! Найдивовижнішої, найказковішої, найфантастичнішої жуйки на світі!

Розділ 21. Чао, Віолето

- Ця жуйка, - вів далі містер Вонка, - мій найновіший, найвидатніший, найгеніальніший винахід! Це жувальна гумка, що замінює харчі! Це... це... це... оця крихітна смужечка гумки, що тут лежить, дорівнює повноцінному обіду з трьох страв!

- Що за нісенітниця? - обурився чийсь батько. [143]

Попередня
-= 20 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 40.

Останній коментар

М 08.08.2022

Вы что курили?фигня


Вайла 23.06.2022

Стоп...Ты критикует эту ПРИКРАСНУЮ книжку только потому что не любишь
читать?!Ты серьёзно?-_-
Странный какой-то!


Mykola 12.04.2022

Спочатку,здаться,що зовсім не цікаво,але потім починаєш вникати у тему книжки,і ти
весь час хочеться її переитувати і перечитувати! Книжка цікава


Додати коментар