Слава ЗСУ!

- Забираю наклеп на Нільфгаард і Справедливого Хоета - серйозно сказав Кодрінгер. – Той Акерспаарк не був убитий. Він буденно затрахався на смерть. Бо, напевно, мав і бенькартів, так, Фенне?

- Мав. Багато. Але жодного з іменем Дуні тут не бачу.

- І не сподівайся, що побачиш. Геральте, твій Йож не був ніяким королевичем. Навіть якщо його справді сплодив десь на стороні той збур Акерспаарк, крім Нільфгаарду та закону, його відділяє від такого титулу холерно довга вервечка законних Ормів, Гормів та інших Гонзалесів, з власним, напевно численним потомством. З формальної точки зору Паветта припустилась мезальянсу.

- А Цирі, дитя мезальянсу, не має прав на трон?

- Браво.

Фенн проскрипів до пюпітру, пхаючи колеса крісла.

- Це аргумент – промовив, задираючи велику голову. – Тільки аргумент. Не забувай, Геральте, ми не боремося за корону для князівни Цирілли, ані про позбавлення її корони. З розпущеної чутки має випливати, що дівчину не можна використати для боротьби за Цинтру. Що якщо хтось спробує таке зробити, можна буде легко її підважити, поставити під сумнів. У політичній грі дівчина припинить бути фігурою, буде мало важливим пішаком. А тому…

- Їй дозволять жити – докінчив безпристрасно Кодрінгер.

- З формального боку – запитав Геральт – якої є сили цей ваш аргумент?

Фенн подивився на Кодрінгера, потім на відьмака.

- Не надто сильний – визнав. – Цирілла то лінія Каланте, хоч дещо розбавлена. У нормальних краях можливо її би й усунули від трону, але обставини не нормальні. Кров Левиці має політичне значення…

- Кров… - Геральт потер чоло. – Що це значить «Дитя Старшої Крові», Кодрінгере?

- Не розумію. Хіба хтось, говорячи про Цирілла, вживав таке ім’я?

- Так.

- Хто?

- Неважливо хто. Що це значить?

- Luned aep Hen Ichaer – промовив раптом Фенн, від’їхджаючи від пюпітру. – Дослівно то не було Дитя, але Донька Старшої Крові. Гамм… Старша кров… Я зустрічався з цим визначенням. Докладно не пам’ятаю… Хіба що йдеться про якесь ельфійське пророцтво. У деяких версіях тексту ворожбитки Ітліни йдеться про якесь ельфійське пророцтво. У деяких версіях тексту ворожби Ітліни, тих старших, є, як мені здається, згадки про Старшу Кров Ельфів, або Aen Hen Ichaer. Але ми тут не маємо того повного тексту. Треба би звернутись до ельфів…

- Залишмо це – обірвав холодно Кодрінгер. – Не забагато завдань на раз, Фенне, не забагато сорок за хвіст, не забагато пророцтв і загадок. На разі дякуємо тобі. Бувай, плідної праці. Геральте, дозволь. Повернемось до контори.

- Замало, правда? – упевнився відьмак, тільки-но повернулись і сіли у кріслах, адвокат за бюро, він навпроти. – Занизький гонорар, так?

Кодрінгер підняв з поверхні бюрка металевий предмет, що нагадував зірку, і кілька разів обернув його пальцями.

- Занизький, Геральте. Порпання у ельфійських пророцтвах це для мене диявольський тягар, втрата часу і засобів. Потреба пошуку шляхів до ельфів, бо крім них ніхто не в змозі зрозуміти їх засобів. Ельфійські манускрипти це у більшості випадків якась кручена символіка, акровірші, часом взагалі шифри. Старша Мова – завжди як мінімум двозначна, а записана може мати і десять значень. Ельфи ніколи не були схильними допомагати комусь, хто хотів розжувати їх пророцтва. А у ці часи, коли лісами триває кривава війна з Білками, коли доходить до погромів, є небезпечним наближатись до них. Удвічі небезпечніше. Ельфи можуть прийняти за провокатора, люди можуть донести про зраду…

- Скільки, Кодрінгере?

Адвокат хвилину мовчав, безпристрасно граючись з металевою зіркою.

- Десять відсотків – нарешті сказав.

- Десять відсотків від чого?

- Не глузуй з мене, відьмаче. Робиться поважна справа. Починає ставати щораз менш ясно, про що тут йдеться, а коли не відомо, про що йдеться, то з певністю йдеться про гроші. Мені миліші ці відсотки, аніж звичайний гонорар. Даш мені десять відсотків від того, що сам будеш з цього мати, поминаючи вже заплачену суму. Узгодимо умови?

- Ні. Не хочу наразити тебе на збиток. Десять відсотків від нуля дає нуль, Кодрінгере. Я, мій дорогий колего, не буду мати з цього нічого.

- Повторюю, не глузуй з мене. Я не вірю, що б ти не діяв заради зиску. Не вірю, щоб за цим не крились…

- Мене мало обходить, у що ти віриш. Не буде жодної угоди. І жодних відсотків. Окресль висоту гонорару за збирання інформації.

- Когось іншого – закашляв Кодрінгер – я б витурив за двері, впевнений, що мене намагаються надурити. Але тобі, анахронічний відьмаче, якось на диво пасує шляхетна і наївна незацікавленість. Це у твоєму стилі, це розкішно і зворушливо старомодно… дати себе вбити задарма.