Слава ЗСУ!

Від Лани

Ми звикли думати, що енергетична криза — це коли не вистачає нафти і газу, коли закінчується вугілля й вичерпуються ресурси планети. Ми кажемо «енергетична криза», коли нам темно і холодно.

Але якщо людині нема чого жити, якщо в ній зовсім не залишилося сили духу, а лише безвільність і туга, якщо вона їсть синтетичну їжу і слухає синтетичну музику, якщо навіть її почуття віддають синтетикою — хто ця людина і що з нею буде далі?

Якщо людина настільки слабка, що їй темно і холодно навіть у сонячний день, якщо вона нікого не любить, крім себе, та й любов до себе в неї млява й синтетична, — хіба це не найстрашніша енергетична криза?

І, може, настане такий день, коли виснажені зневірою, позбавлені сенсу буття люди одержуватимуть енергію життя по дротах — як подачку?

І, може, зостануться ті, хто збереже й примножить жагу до життя — Дику Енергію? Енергію сонця, вітру і гір, енергію справжнього кохання… Так, вони виживуть. І звати їх будуть — Дикі.

Дика Енергія — енергія творення й творчості. Вона не терпить штучних стимуляторів, наркотиків, істерик. Вона — не для слабких. Але якщо у твоїй душі є бодай краплина Дикої Енергії — ти зможеш стати справжнім Диким.

Що більше ти віддаєш своєї сили іншим, то дужчим стаєш, бо завод, який виробляє Дику Енергію, у твоєму серці. Твоє серце не зупиниться ніколи.

Настане день великої битви за цей завод. Він уже настав.

Я виходжу на цю битву. І ти виходь.