Слава ЗСУ!

— Ти Ремарка начиталася? — засміялася Кіра.

— Треба ж ... Яка точність! Ти знаєш звідки ця цитата? — підколює її Ніка.

— Тю! Я знаю з якого саме твору ця фраза. Не одна ти книги читаєш, — кинула їй у відповідь Кіра. — Ти мене недооцінюєш!

Вероніка працювала в солідному рекламному агентстві і дійсно була дуже начитаною і освіченою дівчиною. Її вимова була просто бездоганною! Сленг, слова - просторіччя тощо, дуже рідко вживалися навіть в неформальній обстановці. Глибокі знання і великий словниковий запас дозволяли їй без праці підтримувати розмову на будь-яку тему. Ще красномовність, креативне мислення є дуже важливими якостями для її роботи, і допомагають впевнено просуватися по кар'єрних сходах. Неперевершений розум і природну красу підкреслювало яскраве чорне волосся, підстрижене під "каскад", окуляри, які були їй до лиця, стриманий макіяж, а також взуття на підборах і стильний діловий одяг, додавало її образу ще більшої елегантності і вишуканості.

— Гаразд, — промовляє Ніка. — Ходімо? Нас зачекалися вже.

Кіра раптом зупинилася на півдорозі, коли вони поверталися до друзів. Легенько штовхнувши Вероніку, вона кивнула в бік їхнього столика — Злата в чудовому настрої сиділа біля Ярослава. Жестикулюючи руками, вона про щось захоплено розповідала хлопцям і з апетитом їла овочевий салат, запиваючи улюбленим апельсиновим соком.

— Нє. Ну ти тільки подивися! — сплеснула в долоні Кіра, звернувшись до Ніки. — Про що я тобі і говорила! Всього пару хвилин назад вона кричала на мене, а тепер спокійнісінько собі сидить і посміхається, як ні в чому не бувало! У неї все чудово!

Вероніка лише посміхнулася у відповідь.

— Злат ... — шепоче на вухо Кіра, коли підійшла до неї ближче. — Будь ласка, не гнівайся на мене!

Злата на мить заплющує очі, супроводячи це легким кивком голови, даючи цим жестом зрозуміти Кірі, що все добре, не варто турбуватися.

— Нарешті! Дівчата повернулися! — вигукнув Ігор. — Ато кудись розбігаєтеся всі ...

— Вип'ємо ще щось? — пропонує Антон.

— Ага. Може, тобі вже досить! — дорікнула йому Кіра, яка панічно боялася, щоб він не сідав напідпитку за кермо.

— Я кохаю тебе, — Антон швидко чмокає її в щічку.

— От зараза, а! — Кіра розчинилася в широкій усмішці. — І що ти будеш з ним робити? Ех, ти! Це був заборонений "прийом"! — Кіра розкуйовдила рукою його світло - коричневе волосся і ніжно поцілувала в губи.

Розділ 11

В дорозі (Думки)

Справа не в дорозі, яку ми вибираємо;

те, що всередині нас, змушує нас вибирати дорогу.

О.Генрі

Землю вже огорнула глибока темна ніч. Помірно погойдуючись, поїзд впевнено рухався до пункту свого призначення — Львів. Тиша, тільки чутно як по рейках стукають колеса. Злата все ніяк не могла заснути. Вона задумливо розглядала темні пейзажі, що миготіли за вікном. Під звук вагонних коліс пролітали поля, ліси, маленькі села. Але ними неможливо насолодитися в нічній темряві. Лише іноді миготіли вогники міст повз, яких мчав потяг. Ніби супроводжуючи, яскравий повний місяць плив по просторому чорному небу, висвітлюючи йому шлях. Дивлячись на мінливі ландшафти за вікном, хочеться вірити тільки в краще, що все ж в кінці подорожі тебе понесе в найкращу мить. В такі моменти, коли ти належиш сам собі, думки особливо заповнюють твій розум.