Слава ЗСУ!

— Тьху ти! — видихнула Злата, глянувши на екран, стримуючи внутрішній сміх. — Це мама телефонує!

— Мамо? — насторожено перепитала Соня. — Напевно знову виховуватиме! А це вже фігово, — невдоволено пробурмотіла вона.

"Трясця! Походу заліт! Не пронесло... "

— Я на кухню, Сонь. Заодно води поп'ю, — Злата з телефоном в руках, швидко вийшла з кімнати.

— Так, мам, — нарешті Злата відповіла на дзвінок. — Привіт! Щось трапилося? — схвильовано запитала вона. — Ну Слава Богу! Що робимо? Та нічого! Спати вже збираємося. Мені ж на роботу завтра. Так, вона вдома. Мам, ти чого завелася? Хочеш, я їй трубку дам, і ти переконаєшся, що вона вдома зараз! Не зрозуміла ... Чому? До школи ще місяць майже! Мам, заспокойся! Та не кричи ти! Може, мені її ще на ланцюг посадити? Послухай мене, будь ласка ...

— Софіє! Йди сюди! Зараза така! — сердито вигукнула Злата, закінчивши розмову. Не звернувши уваги на пропущені виклики, вона кинула телефон на стіл і повернулася в кімнату.

— Соня, ти знову пила?! — накинулася на неї Злата. — Не ховай свій погляд! На мене дивись! — її очі просто палали гнівом. — Мама каже, що все чула, коли телефонувала тобі!

— Я зовсім трішки, — мовила Соня, винувато опускаючи очі.

— "Я зовсім трішки", — передражнила її Злата. — Мені ось за це твоє "зовсім трішки" вона такий "Армагедон влаштувала"! Ти зовсім страх втратила?! Та ще й мене підставляєш! Ти навіщо слухавку тоді піднімала? Ти взагалі чи що ?! — Злата постукала пальцем по скроні. — Чим ти думаєш?

— Я була впевнена, що це ти телефонуєш. Тому взяла трубку, не глянувши. Вибач, так вийшло, — Соня боязко піднімає на неї очі.

— Дуже добре! А я тебе за це по голівці погладжу! Як же я відразу не здогадалась! Знову "прикрилася" жуйками, які постійно жуєш? Тепер зрозуміло, чому ти сьогодні раніше повернулася! Ти знала, що мама буде телефонувати і перевіряти! — градус її емоцій просто зашкалював. Всередині все кипіло. Здавалося, ще трохи і вона вибухне пекельним полум'ям.

— Злат! Ну не злись ... Тобі це не личить, — Соня невпевнено підійшла до сестри і з побоюванням поклала руку їй на плече.

— Та ти мене дістала! — Злата скинула з плеча її руку і вийшла з кімнати. Через хвилину вона повернулася з пляшкою коньяку. Наповнивши склянку, Злата демонстративно поставила його перед Сонею.

— Пий скільки тобі влізе! Що ти так дивишся на мене? Не соромся! Я дозволяю! — Злата з викликом подивилася на Соню, яка розгублено кліпала віями. Вона вперше бачить Злату такий розлюченою.

"І яка муха її вкусила?"

— Ти чого?! Вибач, будь ласка! Я більше не буду. Чесно. — подібні слова Соня могла сказати тільки Златі. Вона ніколи не йшла з нею на конфлікт. Батькам Соня завжди демонструвала свій протест, висловлювала своє невдоволення і ніколи не йшла на поступки! Тим більше, коли її змушують робити те, що вона не хоче.

— Звичайно, що не будеш. Принаймні у мене вдома! Мама наполягає, щоб ти негайно поверталася додому. Вона обіцяє тобі таку працетерапію влаштувати, що "гульки" тобі будуть вже не в голові. А мені суворо заборонила давати тобі гроші! Батько теж невдоволено бурчав в трубку.

— Ой, йолки ... Злат, я не хочу додому! — Соня благально подивилася на Злату.