Слава ЗСУ!

Вона опустила голову і розпочала знову.

11

Близько півночі Мітка Чарлі з Бабою Росіянкою сиділи на східцях «Баундера»[28] Мітки Чарлі й курили траву, передаючи косячок одне одному. З «ЕрфКрузера» Рози знову полинули крики.

Чарлі й Баба, вишкірившись, скинулися очима.

— Декому таке подобається, — зауважила Баба.

— А чом би й не бі, коли лесбі? — мовив Чарлі.

12

Енді прокинулася з першим світлом дня і з головою, що замість подушки лежала на грудях Рози. Вона почувалася абсолютно інакшою; інакшою вона абсолютно не почувалася. Підвівши голову, вона побачила, що Роза дивиться на неї тими своїми неймовірними сірими очима.

— Ти врятувала мене, — промовила Енді. — Ти змусила мене знову прийти у світ.

— Я не змогла б цього зробити сама. Ти сама хотіла приходу. «У більш як єдиному сенсі цього слова, медова лялечко».

— Те, що ми робили після… ми не зможемо більше такого робити, чи як?

Роза похитала головою, усміхаючись.

— Ні. І це добре. Деякі переживання абсолютно неможливо перевершити. Крім того, сьогодні повертається мій мужчина.

— Як його ім’я?

— Він зветься Генрі Ротменом, але це лише для мугирів. Його справжнє ім’я Татко Крук.

— Ти кохаєш його? Кохаєш насправді, авжеж?

Роза посміхнулася і, притягнувши Енді до себе, поцілувала. Але не відповіла.

— Розі?

— Так?

— А я… я так само людина?

На це Роза відповіла точно так, як одного разу Дік Хеллоран відповів юному Денні Торренсу, і таким самим холодним тоном:

— Тобі це не байдуже?

Енді вирішила, що байдуже. Енді вирішила, що вона вже вдома.

Мама

1

Плутанина кошмарних сновидінь — хтось, розмахуючи молотком, переслідує його безкінечними коридорами, якийсь ліфт, що сам собі їздить, живоплоти у формі ожилих тварин намагаються його оточити — і насамкінець єдина ясна думка: «Краще б мені було вмерти».

Ден Торренс розплющив очі. Крізь них у його болючу голову, загрожуючи займанням мозку, стрельнуло сонячне світло. Похмілля було — всім похміллям похмілля. Лице в нього аж сіпалося. Ніздрі були цілком забиті, окрім крихітної, ніби голкою проколотої дірочки в лівій, крізь яку можна втягнути бодай цівку повітря. У лівій? Та ні, це ж права. Він міг би дихати ротом, але той тхнув смородом віскі й сигарет. Шлунок справляв враження заповненої всяким непотребом свинцевої кулі. «Похмільний сміттєживіт», — називав це скорботне відчуття котрийсь із його старих друзів по п’янках.

Поряд із ним гучне хропіння. Попри протестуючий скрик шиї, Ден повернув голову в той бік, і чергова нестерпно болюча блискавка прохромила йому скроню. Він знову розплющив очі, проте лише трішечки; будь ласка, не треба більше того сліпучого сонця. Поки що ні. Він лежав на голому матраці, кинутому на голу підлогу. Гола жінка горілиць розпласталася поряд нього. Ден опустив очі й побачив, що він також гольцем голий, як із фрески знятий.

«Її звуть… Долорес? Ні. Деббі? Це вже ближче, але не зовсім…»

Діні. Її ім’я Діні. Він познайомився з нею в барі, який називається «Молочний Шлях», і все розгорталося доволі безтурботно, поки не…

Він силувався пригадати, проте один погляд собі на руки — обидві напухлі, шкіра на кісточках пальців правої здерта і взялася струпами — спонукав до думки, що згадувати йому не хочеться. Та хіба це мало якесь значення? Базовий сценарій завжди залишався незмінним. Він дедалі п’янішає, хтось щось не те каже, а потім хаос і класична барна кривава бійня. Якийсь небезпечний собака живе в його голові. Поки тверезий, він може тримати його на шворці. Коли нап’ється, шворка зникає. «Рано чи пізно я когось вб’ю». Хтозна, чи не зробив він цього вже минулого вечора.

«Агов-но, Діні, помняцькай ми в пахвині».

Невже він насправді таке говорив? Він не на жарт перелякався, що дійсно таки говорив. Дещо з учорашнього почало йому зараз надходити, і навіть оцього «дещо» було вже занадто. Грав у «вісімку» на більярді. Хотів було хвацько підкрутити биткову кулю, але кіксонув, і та, вимазана крейдою мала сучка, тільки черкнула через край столу і покотилася, підскакуючи, аж до джукбоксу, з якого якраз звучала — та що ж іще інше з нього могло грати — кантрі музика. Пригадалося, начебто Джо Діффі[29]. Навіщо він так несамовито крутонув того кия? Тому що був п’яний, а ще тому, що в нього за спиною стояла Діні, нижче краю столу Діні якраз мняцькала йому отого в пахвині, і він приндився перед нею. Всяко добра була забава. Але потім той парубок у кашкеті «Кейс»[30] і химерній шовковій ковбойській сорочці взяв та й розреготався, і в тім була його помилка.

---

  28 «Bounder» — дизельні й бензинові автодоми класу «А», які випускає заснована 1950 р. компанія «Fleetwood RV».

  29 Joe Logan Diffie (нар. 1958 р.) — співак у стилі кантрі, відомий своїми гумористичними текстами.

  30 «Case» — заснована 1843 р. корпорація з виробництва сільськогосподарського і будівельного реманенту, особливо уславлена своїми тракторами, які вона, зокрема, вже з 1899 р. постачала до Російської імперії.