Слава ЗСУ!

Крук не зрозумів, зовсім, але кивнув.

— От тільки, якщо в цьому щось є, вона може провадити якусь власну гру. Подай мені мапу.

У Джиммі Арифметики в ноутбуку мався весь Нью-Гемпшир. Крук тримав комп’ютер перед Баррі.

— Отут вона зараз, — сказав Баррі, постукавши по екрану. — Їде зі своїм татусем до тієї місцини, Клауд-Глен.

— Геп, — поправив Крук. — Клауд-Геп.

— Яка нахер різниця. — Баррі пересунув палець північно-східніше. — А ось звідси надійшов той примарний сплеск.

Крук повернув до себе комп’ютер і подивився крізь краплину безсумнівно інфікованого поту, яку Баррі залишив на екрані.

— Енністон? Це ж її рідне місто, Баррі. Вона, мабуть, по всьому ньому позалишала свої психосліди. Як часточки відмерлої шкіри.

— Звісно. Спогади. Мрії. Оте всяке ідіотське лайно. Як я й казав.

— І воно пропало тепер.

— Йо, але… — Баррі вхопив Крука за зап’ясток. — Якщо вона дійсно така потужна, як каже Роза, дійсно може так бути, що вона веде з нами гру. Перекидається голосом далеко, типу.

— Ти коли-небудь натрапляв на духоголових, які б уміли це робити?

— Ні, але завжди щось трапляється вперше. Майже безсумнівно, що вона зараз зі своїм батьком, але це тобі вирішувати, чи майже безсумнівно є достатнім для…

Тут Баррі почав знову зациклюватись, і всяке значуще спілкування припинилося. Крук залишився перед непростим вибором. Це була його місія, і він був упевнений, що впорається з нею, але це був план Рози і — що ще важливіше — Розина нав’язлива ідея. Якщо він напартачить, покарання не забариться.

Крук поглянув собі на годинник. Третя дня тут, у Нью-Гемпширі, перша година у Сайдвіндері. У «Проліску» якраз закінчується обід, отже, Роза буде доступна. Це підштовхнуло його до рішення. Він зателефонував. Він майже не сумнівався, що вона насміхатиметься, обзиватиме його старою бабою, проте аж ніяк.

— Ти ж розумієш, ми не можемо більше абсолютно довіряти Баррі, — сказала вона. — Але я довіряю тобі. Що тобі підказує твоє нутро?

Нутро йому нічого не підказувало, ні в той бік, ні в інший; саме тому-то він їй і подзвонив. Так їй і сказавши, він чекав.

— Залишаю рішення за тобою, — сказала вона. — Тільки не напартач.

«Дякую за нема що, Розі-милочко», — так він подумав… а потім надіявся, що вона цього не вловила.

Закривши телефон, він так і сидів, похитуючись з боку на бік в такт руху автодому, вдихаючи запах хвороби Баррі, гадаючи, скільки ще мине часу, поки перші плямки почнуть проявлятися на його власних руках, ногах і грудях. Нарешті він пройшов на перед і поклав долоню на плече Джиммі.

— Коли будемо в Енністоні, зупини.

— Навіщо?

— Бо я виходжу.

2

Коли вони від’їжджали від автозаправки «Заправся & мчи» на енністонській Нижній Головній вулиці, Татко Крук дивився їм услід, задавлюючи в собі сильне бажання послати короткодистанційну думку (все, на що він був здатним в екстрасенсорній комунікації) Енді Зміїне Жало, поки вона не викотилася за межі його діапазону: «Вернися, забери мене, сталася помилка».

От тільки, якщо навпаки?

Коли вони зникли з поля зору, він швидким, пожадливим поглядом окинув печально короткий ряд автомобілів на продаж біля сусідньої з заправкою автомийки. Не має значення, що з’ясується в Енністоні, йому в будь-якому разі знадобиться транспорт, щоб покинути це місто. У портмоне в нього було більш ніж достатньо готівки, щоб купити щось, що довезло б його до заздалегідь обумовленої точки зустрічі на I-87 поблизу Олбані; проблемою залишався час[351]. Оформлення придбання автомобіля забере не менш ніж півгодини, а це може бути занадто довго. Поки він не упевниться, що тривога була фальшивою, йому доведеться імпровізувати, покладаючись на силу власної переконливості. Вона його поки ще ніколи не зраджувала.

Крук не пошкодував часу, щоби зайти до «Заправся & мчи» і купити собі кашкет «Ред Сокс». Коли ти в країні «Бостонсоксії», одягайся як «бостонсоксівці». Порадившись із собою щодо сонячних окулярів, він відкинув цю ідею. Дякувати телебаченню, підтягнутий чоловік середнього віку в темних окулярах певну частину населення завжди призводить до думок про найманого вбивцю. Вистачить і самого кашкета.

Він пройшов по Головній вулиці до бібліотеки, де Абра з Деном якось проводили свою військову раду. Йому вистачило зайти не далі фойє, щоби знайте те, що він шукав. Там, під написом ПОДИВІТЬСЯ НА НАШЕ МІСТО, висіла мапа Енністона з ретельно позначеними кожною вулицею і провулком. Він освіжив собі в пам’яті, де міститься вулиця їхньої дівчини.

---

  351 Interstate 87 — траса завдовжки 536 км, що цілком пролягає в межах штату Нью-Йорк від канадського кордону на півночі до нью-йоркського району Бронкс на півдні.