Слава ЗСУ!

— Для яких саме? — з цікавістю запитав Лікар.

— Не знаю, це твоя сфера. В усякому разі, тут є над чим попрацювати. Можливо, ми надто поквапилися зрозуміти архітектоніку їхнього суспільства — замість того щоб узятися за сумлінне вивчення окремих його цеглин.

— Це правда, — притакнув Лікар. — Руки — так, це, без сумніву, дуже важлива проблема. Еволюційне дерево теж. Ми навіть не знаємо, чи вони ссавці. Протягом кількох днів я міг би відповісти на такі запитання, але боюся, що не зможу з’ясувати того, що мене в усьому цьому видовищі найбільше вразило.

— А саме? — запитав Інженер.

— Я не бачив жодного самотнього пішохода. Жодного. Ви не звернули на це уваги?

— Та… був один… у самому кінці, — відповів Фізик.

— Отож-бо й воно. Ніхто довго не озивався.

— Треба ще раз подивитися цей фільм, — неквапливо мовив Координатор. — Мені здається, що Лікар має рацію. Самотніх пішоходів не було — вони пересувалися як мінімум парами. Хоча на самому початку… Так! Один таки стояв на пристані.

— Сидів у тому конусоподібному пристрої, — уточнив Лікар. — У дисках вони теж сидять по одному. Я говорив про пішоходів. Тільки про пішоходів.

— Їх було небагато.

— Кілька сотень напевно. Уяви собі вулицю земного міста з висоти пташиного лету. Процент самотніх пішоходів, без сумніву, буде великий. У деякі години їх навіть більшість, а тут їх немає взагалі.

— Що це могло б означати? — запитав Інженер.

— Даруй, — похитав головою Лікар, — але зараз питаю я.

— Один самотній дуплекс приїхав з вами, — сказав Інженер.

— А тобі відомі обставини, за яких це сталося?

Інженер не відповів.

— Послухайте, колеги, — втрутився Координатор, — така дискусія відразу обертається на пусту балачку. Ми не вели там систематичних досліджень, бо ми не науково-дослідна експедиція — в нас були інші клопоти типу «боротьба за існування». Треба обміркувати плани подальших наших дій. Завтра почне працювати екскаватор — це вже напевне. Всього в нас буде два автомати, два напівавтомати, екскаватор і Захисник, який при дотриманні необхідної обережності теж може допомогти витягти ракету. Не знаю, чи відомий вам план, який ми склали з Інженером. Первісна ідея базувалася на тому, щоб перевести ракету в горизонтальне положення, а відтак поставити її вертикально, підіймаючи корпус і підтримуючи його утрамбованим грунтом. Цей метод використовували ще будівничі пірамід. Отож тепер ми хочемо розбити наш «скляний мур» на шматки потрібних розмірів і збудувати з них систему риштування. Матеріалу вистачить, і ми вже знаємо, що цю речовину можна плавити й зварювати при високій температурі. Реалізація цього проекту, при використанні будівельного матеріалу, який нам нехотячи постачили жителі Едема, дозволить нам радикально скоротити весь процес. Не виключено, що через три дні ми зможемо стартувати. Почекайте, — сказав він, побачивши, що всі присутні заворушилися, — в зв’язку з цим я хочу вас запитати: чи будемо ми стартувати?

— Так, — відповів Фізик.

— Ні! — майже одночасно відгукнувся Хімік.

— Ще ні, — кинув Кібернетик.

Запала коротка тиша. Ні Інженер, ні Лікар іще не висловилися.

— Я гадаю, що треба летіти, — заявив нарешті Лікар. Усі вражено глянули на нього.

Коли мовчанка затяглася, він заговорив, немовби від нього чекали якихось особливих пояснень:

— Раніше я міркував інакше. Але йдеться про ціну. Просто про ціну. Без сумніву, ми могли б іще багато чого довідатися, проте здобуття цієї інформації може обійтися надто дорого. Для обох сторін. Після того, що сталося, мирні спроби порозуміння, встановлення контакту я вважаю нереальними. Крім того, що ми тут один одному наговорили, кожен, мабуть, хотів він цього чи ні, змалював якусь власну концепцію цього світу. В мене теж була така концепція. Мені здавалося, що тут відбуваються жахливі речі й що в зв’язку з цим ми повинні втрутитися. Поки ми були робінзонами й переносили кожен уламок власними руками, я нічого про це не говорив. Я хотів почекати, поки довідаюся більше й ми матимемо в своєму розпорядженні технічні засоби. Так от: тепер я признаюся, що більше не бачу переконливих підстав, які примусили б мене відмовитися від моєї концепції Едема, але будь-яке втручання на захист того, що ми вважаємо добрим і справедливим, будь-яка подібна спроба скінчиться, найімовірніше, так само, як наша сьогоднішня експедиція — застосуванням анігілятора. Певна річ, ми завжди знайдемо виправдання, що це була вимушена оборона і так далі, але замість допомоги ми принесемо знищення. Тепер ви знаєте більш-менш усе.

— Якби ми краще розбиралися в тому, що діється тут насправді… — зітхнув Хімік.