Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Едем

— Ну гаразд, але що вони там роблять? Що вони там роблять? Хто лежить у тих могилах? І чому?

— Ти чув, що сказав калькулятор? «Прокрустика»! Очевидячки, це похідне від прокрустового ложа.

— Дурниці! Звідки дуплекс чув про Проскруста?!

— Калькулятор, а не дуплекс! Він вишукує найближчі поняття відповідно до резонансу в семантичному спектрі! Там, у цих групах, запроваджено виснажливу працю. Можливо, вона не має ніякої мети й ніякого сенсу — він сказав «продукція так ні» — отже, вони щось продукують, повинні це робити, бо це така покара.

— Чому повинні? Хто їх до цього примушує, якщо там немає ніякої охорони?!

— Який же ти впертий! З приводу тієї продукції я, може, й помиляюся, але примус випливає з ситуації. Ти що, ніколи не чув про примусові ситуації? Скажімо, на потопаючому кораблі варіантів вибору порятунку дуже мало — може, під ногами в них усе життя палуба такого корабля?.. Оскільки фізична праця, а надто праця виснажлива, завдає їм шкоди, то тут відбувається якесь «біозамикання», скажімо, в межах електричного органа.

— Він сказав «біосоціозамикання». Це, мабуть, щось інше.

— Але щось близьке до цього. В групі існує зчеплення — взаємне притягання, тобто група чомусь полишена сама на себе, ізольована від суспільства.

— Це дуже туманно. Що ж вони там усе-таки роблять?

— Ну як же я можу це тобі сказати ясніше? Я знаю стільки ж, як і ти. Адже непорозуміння й зміщення значень накладаються одне на одне — не тільки з нашого боку, але точнісінько так само й між калькулятором і дуплексом — з другого! Може, в них існує спеціальна наукова дисципліна — «прокрустика», теорія динаміки таких груп! Вони заздалегідь планують тип дій, конфліктів і взаємних притягань у її сфері, функції розподілені й заплановані так, щоб утворилася своєрідна рівновага, обмін, циркуляція гніву, страху, ненависті, щоб ці почуття злютовували їх і воднораз щоб вони не могли знайти спільної мови з кимось поза групою…

— Це твої власні варіації на тему шизофренічної маячні калькулятора, але зовсім не пояснення! — вигукнув Хімік.

— Він страшенно стомлений, — сказав Лікар. — Ще одне-двоє запитань, не більше. Хто хоче їх задати?

— Будь ласка, можеш зайняти моє місце. Може, в тебе піде краще.

Якусь хвилину панувала тиша.

— Я, — озвався нарешті Координатор. — Звідки ти довідався про нас? — кинув у мікрофон.

— Інформація — метеорит — корабель, — відповів за хвилину калькулятор, обмінявшись кількома короткими, хрипкими звуками з дуплексом. — Корабель — іншої планети — космічне випромінювання — дегенерація істот. Пауза. Спричиняють смерть. Пауза. Скляниста ізоляція з метою ліквідації. Пауза. Обсерваторія. Пауза. Гуркіт. Здійснив — пеленгування — напрямок звуку — джерело гуркоту — фокус попадань ракета. Пауза. Пішов, коли ніч. Пауза. Чекав — Захисник відкрив інкапсуляцію. Ввійшов. Тут. Пауза.

— Оголосили, що впав корабель з якимись чудовиськами, еге ж? — запитав Інженер.

— Так. Що ми дегенерували під впливом космічного випромінювання. І що вони мають намір замкнути нас, оточити цією склянистою масою. За звуком він запеленгував напрям обстрілу, визначив ціль і таким чином знайшов нас.

— Ти не боявся чудовиськ? — кинув Координатор у мікрофон.

— «Не боявся» — це нічого не означає. Хвилинку, яке там було слово? Ага, гнівисть. Може, він так перекладе.

Кібернетик повторив своє запитання химерним жаргоном калькулятора.

— Так, — майже відразу ж відповів репродуктор. — Так. Але — шанс — один на мільйон обертів планети.

— Це зрозуміло. Кожен із нас пішов би, — кивнув головою Фізик.

— Ти хочеш залишитися з нами? Ми — вилікуємо тебе. Смерті не буде, — повільно сказав Лікар. — Ти залишишся у нас?

— Ні, — відповів репродуктор.

— Ти хочеш піти? Хочеш повернутися — до своїх?

— Повернення — ні, — відповів репродуктор. Люди перезирнулися.

— Ти справді не помреш! Ми тебе справді вилікуємо! — вигукнув Лікар. — Скажи, що ти хочеш зробити, коли будеш здоровий?

Калькулятор заскрипів, дуплекс відповів одним звуком, таким коротким, що його ледве було чути.

— Нуль, — мовби вагаючись, відповів репродуктор. І за хвилину додав, ніби не зовсім був упевнений, що його правильно зрозуміли: — Нуль. Нуль.

— Не хоче залишатися, повертатися — теж, — буркнув Хімік. — Може, він… маячить?

Усі глянули на дуплекса. Його блідо-голубі очі застигло втупилися в них. Серед запалої раптом тиші було чути його повільне, глухе дихання.

— Досить, — сказав Лікар, підводячись. — Вийдіть усі.

— А ти?

— Зараз прийду. Я двічі приймав психедрин і можу з ним іще хвилинку посидіти.

Попередня
-= 98 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!