Слава ЗСУ!

Сфінкс

Не слухай їх; людей доволі Той зрадний спів із світу звів.

Сирени

Нащо вам потвори ниці,

Що торочать вам дурниці?

Ми літаєм знадним роєм,

Ми співаєм ладним строєм,

Ми снренн-чарівниці.

Сфінкси

(передражнюють їх на той самий голос)

Поховались там у листі Ви, хижачки пазуристі,—

І істоту нещасливу,

Що заслухається співу,

. Ви розшарпаєте враз!

Сирени

Гетьте, зависть і ненависть! Голубливість і ласкавість Хай панує проміж нас...

Чи на полі, чи на морі,

Чи в небесному просторі,

Ми привітні повсякчас.

Мефістофель Оце іще мені новини!

За звуком звук іллється, лине, Неначе струни виграють...

Та хай виспівують як хочуть,

Хоч звуки вуха і лоскочуть,

До серця все ж не дістають.

Сфінкс

До серця, кажеш, шарлатане?! Якесь пуздерко шкуратяне У тебе в грудях там, мабуть.

Фауст ( надходить)

Приємне це видовище незвичне: В потворному угадуєш величне...

Усе мені віщує тут удачу;

Кого це я перед собою бачу?

(Указуючи на сфінксів).

Із цими говорив Едіп колись,

(указуючи на сирен)

Між цими в путах корчився Улісс,

(указуючи на мурашок)

Оці скарбів найвищих осягли,

(указуючи на грифів)

А ці їх вірно й щиро берегли...

В душі моїй встають привабно-кличні І постаті, і спогади величні.

Мефістофель

Раніше їх прокляв би ти,

Тепер зробився менш суворим:

Де милу думаєш найти,

Радієш часом і потворам.

Фауст

(до сфінксів)

Озвіться, левожони, ви до мене:

Чи хтось із вас не бачив тут Гелени?

Сфінкси

Ми не зазнали вже її часів,

Останніх з нас Геракл убив.

Удайся краще до Хірона,

Він десь гасає між духів —

Ото тобі помога й охорона.

Сирени

Тут добудешся ти всього!