Слава ЗСУ!

Щоб показать ума достаток...

Лиш блудячи до правди знайдеш ключ. Родиться хоч — родись на власну руч.

Гомункул Чом не чинить, як радять мудрі люди?

Мефістофель

Ну що ж, лети! Побачимо, що буде.

(Розходяться різно).

А наксагор

(до Фалеса)

То на своєму ти стоїш несхибно;

Яких тобі ще доказів потрібно?

Фал ес Покірна хвиля волі вітерка,

А від скали крутої утіка.

Анаксагор Вогнем земним гора ця спорядилась.

Фал ес

Первінь життя в волозі зародилась.

Гомункул

(між ними)

Ведіть мене, уми ясні,

Кортить родитися й мені.

Анаксагор Скажи, Фал есе, бачив ти коли,

Щоб води в ніч таку скалу звели?

Фал ес Живу природу ув одвічнім русі Ні день, ні ніч не замикає в прузі, Все певним ладом створює вона, Насилля і в великому не зна.

Анаксагор

А тут не так! Плутона пал огненний І дух Еола, в вибухах шалений, Землі старої розпороли кору Й на рівняві піднесли миттю гору.

Фал ес

А що нам далі, зрештою, провадить? Гора — горою, що кому не вадить. Це спір такий — аби прогаять час Та нудить тих, хто вислухає нас.

Анаксагор

Вже на горі кишать тубільці —

Там мірмідонці в кожній щілці, Дактилі, карлики, мурашки —

Все запопадливі комашки.

(До Гомункула).

Ти до великого не рвавсь,

За склом одлюдником ховавсь.

Коли кохаєшся у владі,

Будь за царя отій громаді.

Гомункул А як Фалес?

Я б не хапавсь;

З малими змалієш навіки,

З великими й малий — великий. Поглянь! Он хмара журавлів;

На той народ впаде їх гнів —

То й на царя були б у злобі.

Ось, пазуристі, гостродзьобі,

Вони обпали дробину,

Несучи згубу всім жахну.

Того пігмеї й заробили,

Як мирних селезнів побили,

Бо з душогубства вироста Жорстока, невблаганна мста.

За кров пролиту вірні друзі Катам одплатять по заслузі;

Не допоможуть їм щити,

Не захистять списи і стріли; Мурашки трупом гору вкрили, Дактилі врозтіч — хто куди.

Анаксагор

(по паузі, урочисто)