Слава ЗСУ!

Вже не злобу — смуток ревний Відчували вражі духи;

У Диявола самого Серце мліло, повне скрухи. Торжествуймо перемогу!

Повні а н гел и

Як тяжко нам нести Ці земні лишки,

Святої чистоти Тлінні домішки!

Дух до матерії

Приріс там щільно,

Зняти тепер її

І нам не вільно.

Міцний зв’язок єдна Єство подвійне,

Вічна любов одна Його роздійме.

Молодші ангели

В’ється імлистий круг Понад горою,

В нім ми вчуваєм рух Звинного рою.

Хмарки світлішають,

В них вже виднішають Діти блаженні,

Вільні від земних бід,

В весен новітніх цвіт Преображенні.

Хай же і ця душа З гроном ясним руша В радісний літ,

В сфери священні,

У гарній світ!

Блаженні немовлята

Радо приймаємо Духа сповитого,

В ньому вбачаємо Ангела скритого.

Пелен земних розрив — Мука остання:

Вже він достиг, дозрів До раювання!

Doctor Marianus

(в найвищій, найчистішій келії)

Вгору здіймають дух Обрії чисті...

Хором звершають круг Світлі невісти.

Чий то з зірок вінок Злотом яскриться?

То ж серед тих жінок Неба цариця!

(В екстазі).

О владичице, молю,

Хай у неба сині Тайну благісну твою Я побачу нині.

Що плекав у грудях муж Ніжно і суворо,

Ти прийми, як принос душ. Як любов-покору.

Волю вишнюю твою Радісно ми творим, Укріпившись вірою,

Пал гріховний борем,— Діво-мати пресвята,

Вічно чиста й чесна, Осіянна красота,

Владарко небесна!

Круг неї в’ються Хмарки прозорі:

Душі покутні,

Тихі в покорі,

В каянні щирі,

Линуть за нею В чистім ефірі.

Ти, приснодівочная, їх не проганяєш,

Ти, пренепорочная, їм гріхи прощаєш.

Не в одної сильна плоть Слабий дух скусила,

Хіть гріховну побороть їм самим несила:

То знадливі пестощі їх спасінню шкодять,

То зрадливі лестощі У спокусу вводять.

Mater gloriosa ширяє вгорі.

Хор покутниць

Ти незрівнянна,

Ти благостинна!

Вчуй же благання.

Вчуй же моління —

Дай нам спасіння!