Слава ЗСУ!

Тємні склепіння!

Дивно привітне, Ніжно-блакитне Небо, сіяй!

Геть розпливайтесь,

Чорнії тучі,

Ви ж розгоряйтесь,

Зорі блискучі,

Сонце, заграй!

Діти небесні —

Духи чудесні,

Ласку несучи,

Тут пролітають,

Трепет жагучий Скрізь викликають;

Звинні їх тіні В барв мерехтінні Землю вкривають Там, де в альтанах Пари коханих

З 1—53

65

В пристраснім млінні Душі зливають.

Зелено пишні Лози буяють,

Грона розкішні Тяжко звисають,

І винотоки Винні потоки,

Пінні й шумливі,

З них вигнітають.

В радісній зливі З гір, маєм критих,

По самоцвітах Струмні ті ллються,

Поки зійдуться В ріки глибокі,

Плеса широкі.

Любить там птиця Солодко впиться Й далі помчати Десь на чудовий Острів казковий Сонце стрічати.

Чуєш, у лузі Спів там лунає?

Бачиш, у крузі Танець буяє?

Всюди тут воля,

Всім тут роздолля:

Ті поп’ялися По верховині,

Ті розплилися В озера сині,

Інший ширяє В небо безкрає,

В далі прозорі,

Звідки ллють зорі Щастя жагу.

Мефістофель

Заснув! Гаразд, мої хлоп’ята чулі!

Чудово ви співали люлі-люлі;

За цей концерт я не лишусь в боргу.

Він думав, що мені звідсіль уже не вийти!

Ще більш його маною оповийте,

Ще глибш його занурте в море мар!

Мені ж тепер пацюк на визвіл прийде, Розбить накреслений цей чар.

От і пацюк вродивсь одразу —

Шмигнув до ніг і жде наказу.

Володар всіх щурів, мишей,

Жаб, мух, комах, блощиць, вошей Тобі наказує підлізти І на порозі знак прогризти Там, де оливи він полив,—

За діло ж, ну, без зайвих слів!

Он закрутка чаклунська, бачиш, скраю?

Я через неї тут сидіти маю;

Гризни! Ще раз, і всьому край! —

Ну, Фаусте, спи і поки що бувай!

Фауст

( прокинувся)

Це що ж, я знов в оману дався?

Знов духів рій без сліду зник,