Слава ЗСУ!

І правду й вигадку кохав...

Верни ж ті пориви чудові,

І серця жаль, і щастя сни,

І міць ненависті й любові —

Минулу молодість верни!

Комік

Та молодість потрібна лиш,

Як ворог у бою натисне,

Як дівчина, усіх миліш,

Тобі сама на шию звисне,

Як вабить здалеку вінок Тебе добігти ген до цілі,

Як на умі тобі танок І пиятика ночі цілі,—

А струни ліри золоті Рукою вправною торкати,

Назустріч обраній меті Стежками звинними блукати,—

Це вам, старим, і бог велів,

І цьому тільки маємо радіть ми,

Бо старість з нас не робить малюків, Вона лиш застає нас дітьми.

Директор

Покиньте спори й аргументи,

Лишіть докори й компліменти,—

За них нічого не купить;

До діла треба приступить. Натхнення, настрій — то бридня все, Сміліші будьте, їх не ждіть.

Коли поетом ти назвався,

Умій натхненням володіть!

Варіть же швидше, друже милий, Кріпкий напій, що ми ждемо;

Чого сьогодні не зробили,

Те завтра не прийде само!

Отож і дня дарма не гайте,

Як тільки є можливість десь,

За коси враз її хапайте І вже із рук не випускайте, Поки свого не доб’єтесь.

Адже яких лише дивацій Не бачив наш німецький кін! Тож не шкодуйте ні машин,

Ні чудернацьких декорацій.

Не бракуватиме зірок,

І сонця, й місяця, і неба,

Дамо й води, й вогню, як треба, І скель, і звірів, і пташок!

Так розміркуйте ж все дотепно, На сцені всесвіт умістіть І швидко й бережно пройдіть Із неба через землю в пекло.

ПРОЛОГ НА НЕБІ

Господь, архангели, згодом Мефістофель.

Р а ф а ї л

Могутнім громом сонце грає В гучному хорі братніх сфер І путь накреслену верстає Од первовіку й дотепер.

Цих незбагненних див видіння Сповняє силою серця,

І, як у перший день творіння, Величні всі діла Творця.

Г а в р и ї л

Земля із швидкістю страшною В просторі крутиться-літа,

1 райське світло дня чергою Зміняє ночі темнота.

Хвилює море неозоре І шумом скелі покрива,

Та сфер стремління вічно-скоре І гори, й море порива.

М и х а ї л

Бурхають бурі навзаводи,

Шумлять нестримано кругом І огортають твердь і води Таємно-ірізним ланцюгом. Блискоче з хмар руїнний пломінь, Громам осяюючи путь,

Та всеблагої ласки промінь Приборкує стихії лють.

Всі троє Цих незбагненних див видіння Сповняє силою серця;