Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Оце такі в яги служки.
(До звірів).
Немає дома господині?
Звірі
В гостині!
Крізь димар Пішла аж до хмар!
Мефістофель Чи довго ж буде там баритйсь?
Звірі Та поки будемо тут грітись.
Мефістофель
(до Фауста)
Ну, як тобі оці звірята?
Фауст
Чи де ще є подібна бродь?!
Мефістофель
Б, ні, із ними говорить,
То це мені з відрад відрада!
(До звірів).
Скажіть же, кляті потерчата,
Що вам тут дідько заварив?
Звірі Нізчимну юшку для старців.
Мефістофель Тоді в вас публіки багато!
М а в п і й (підліз і лащиться до Мефістофеля)
Зіграймо у кість Мені на користь —
Дай виграти грошей!
Я дурень в біді,
А стану тоді Розумний, хороший.
Мефістофель
Була б щаслива мавпа, як ніхто, Коли б уміла грати у лото.
Тим часом мавпенята грають великою кулею і викочують її вперед.
М а в п і й
Оце земля:
Летить, кружля,
Не знає впину;
Бряжчить, як скло,
Бо в ній дупло На всю нутрину;
Блищить, мигтить,
Кругом ряхтить,—
Гляди, мій сину,
За рухом стеж,
Бо розіб’єш Її до решти І сам за те ж Тоді помреш ти.
Мефістофель Це що, решето?
М а в п і й
(здіймає решето)
Як злодій хто —
Воно ураз покаже.
(Біжить до мавпи, щоб та подивилась крізь решето).
На, глянь в решетоГ Ну, злодій хто?
Хоч знає, не каже!
Мефістофель (підходить до вогню)
Це що за збан?
М а в п і й Який ти дурбан!
Та це ж казан.
Чудні в тебе мислі!
Мефістофель Яке ж ти мурло!
М а в п і й
Ось на помело
Та й сядь тут у кріслі.
(Садовить Мефістофеля на крісло).
Фауст
