Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

БУРІ НА НАШІЙ ПЛАНЕТІ — ЧАСТЕ ЯВИЩЕ КРАПКА

Зображення посіріло й згасло. З брудної сіризни проступили невиразні контури. У глибині дрижала амальгама вогню й хмар чи диму. Горами лежали уламки величезних конструкцій. На першому плані видніли рівні ряди білястих плям, схожих на голих, розшматованих, вимащених багном створінь. Над цим кладовищем кольору заліза заясніли літери:

ЦЕ МІСТО ЗНИЩИВ ВАШ ЛУНОКЛАЗМ КРАПКА

Напис пропав, а телеоб’єктив далі мандрував руїнами, показуючи побільшені незбагненні споруди. Одна, обнесена надзвичайно товстим укріпленням із металу, тріснула, в центрі — тут телеоб’єктив зробив наїзд — знов розшарпані рештки з незбагненною формою, схожі на людські трупи, коли їх витягують з братських могил,— землисті, вже наполовину зітлілі. А в раптовому відкоті знов з’явилося безмежне руйновише з глибокими котлованами, і в них, наче тупокрилі комахи, в’їдалися в щебінь хоботами смугасто-червоні присадкуваті штовхачі, посуваючись уперто, над силу, б’ючи в центр алебастрово-молочного розколотого фронтону, обпаленого пожежею. Нарешті й ця стіна впала, і курява, здіймаючись рудим клуб’ям, заповнила увесь екран. Кілька хвилин у стерновій рубці чулося тільки прискорене дихання і цокіт секундоміра. Потім екран знову заяснів. З’явилася дивна діадема з кришталю, прозорого, мов сльоза; діадема була розміром більша за людський череп, мала ніжки, що ряхтіли, мов брильянти, в діадемі тремтів упаяний, компактний, у формі додекаедра, блідо-рожевий шпінель. Над ним світився напис:

УВІНЧАННЯ КРАПКА КІНЕЦЬ

Але це ще не був кінець: у галогенному сліпучому світлі на пологому гірському узбіччі проступили чорні безголові ракоподібні істоти, мов череда

худоби на альпійському лузі. Око марно силкувалося розпізнати, що це таке — великі черепахи чи гігантські жуки. Телеоб’єктив піднявся, поповз по дедалі стрімкішій скелястій стіні з чорними отворами гротів і печер, з яких витікала, мабуть, не вода, а рідке кришиво, брунатно-жовта блювотина. Відтак по фіолетовому тлі, яке м’яко хвилювалося, побігли слова:

СХВАЛЮЄМО ВАШЕ ПРИБУТТЯ КОРАБЛЕМ ДО 300000 МЕТРИЧНИХ ТОНН МАСИ СПОКОЮ КРАПКА НА ЗОБРАЖЕНОМУ КОСМОДРОМІ АА035 КРАПКА ПОВІДОМТЕ ТЕРМІН ГАРАНТУЄМО ВАМ МИР ЗАБУТТЯ ЗГІДНО З ВАШОЮ ЦИЛІНДРИЧНОЮ ПРОЕКЦІЄЮ МЕРКАТОРА МЕРИДІАН 135 ПАРАЛЕЛЬ 48 ЧЕКАЄМО ВАШОГО СИГНАЛУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРИБУТТЯ КРАПКА КРАПКА КРАПКА КРАПКА КРАПКА КРАПКА КРАПКА

Монітор згас, 1 стернову рубку залило денне світло. Другий пілот, страшенно блідий, притиснувши руки до грудей, усе ще дивився на порожній екран. Гаррах боровся сам із собою: піт градом котився йому з лоба й осідав на густих світлих бровах.

— Це… це шантаж… — пробелькотав він. — На нас звалюють провину за це… там…

Темпе здригнувся, ніби раптом прокинувшись зі сну,

— А знаєш,—тихо мовив він,—це все-таки правда… Хіба нас хтось сюди запрошував?.. Ми прибули в момент, коли їхнє нещастя досягло кульмінації, щоб іще збільшити його.

— Облиш! — буркнув Гаррах. — Хочеш покаятись, то йди до свого священика, а мене не переконуй. Це не тільки шантаж… це підступність. О, я вже бачу, нас хочуть спіймати на гачок! Опам’ятайся, чоловіче, нашої провини тут немає — це все вони…

— Опам’ятайся самі — Темпе підвівся, бо більше не міг спокійно всидіти на місці. — Незалежно від того, як скінчиться ця гра, зробленого вже не зміниш. Контакт Розумів, боже мійі Якщо вже ти доконче мусиш когось проклинати, то проклинай SETI і СЕТІ, а також себе за те, що тобі схотілося стати «психонавтом». А ще краще стули писок. Це найрозумніше, що ти можеш зробити.

Після обіду «Сезам» разом зі спускними апаратами підняли на корабель. Араго зажадав, щоб Стірґард провів спільну нараду з приводу того, що робити далі. Стірґард категорично відмовився. Ніяких нарад і засідань аж до закінчення програми. Імітований «Гермес», керований лазером гамма, зник за випуклістю Сексти й повним ходом рушив до Квінти, обмінюючись з нею умовленими паролями і відзивами.

Темпе після чергування вирішив зустрітись із командиром; той відмовився — він не приймав нікого, зачинившись у своїй каюті. Пілот з’їхав у середню частину корабля — йому забракло відваги піти до ченця. Повернувши з півдороги, він запитав через інтерком, де Герберт, бо в кабіні його не було. Герберт виявився в кают-компанії разом з Кірстінгом і Накамурою.

Корабель маневрував, щоб розвинути малу тягу; вони все ще залишалися в тіні, й на них діяла сила слабкого тяжіння. Побачивши, що товариші їдять, Темпе згадав, що з самого світанку не мав і ріски в роті. Він мовчки сів біля них, наклав собі на тарілку печені з рисом, але коли штрикнув м’ясо виделкою, йому вперше в житті стало гидко від цих сіруватих волоконець. Однак треба було щось із’їсти, отож, викинувши в кухонний ексгаустер усе, що було на тарілці, він узяв з автомата вже підігріту вітамінну суміш. Аби хоч чимось напхати шлунок.

Попередня
-= 117 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!