Слава ЗСУ!

Ось тут настав саме той момент, коли варто було кричати «зрада». Він використав наш безпілотник, щоб підсолодити гірку пігулку здачі національних інтересів. Звісно, можна сказати, що в Президента була своя правда. Може, йому погрожували. Може, його допитували і били током. Але ж кому, як не йому, знати, що Росія не цінує поступок. Та варварська держава вважає, що їй мають поступатись всі. Бо ж в Росії територія більша від усіх. Тому Росія вважає, що має право робити, що вважатиме за потрібне зі своїми сусідами. А ще кожного разу імперська бісовщина там лише набирає оберти. Якщо їм поступитись, то вони напевне вирішать, що можна влаштувати Київську Народну Республіку.

В залі здійнявся ґвалт. Двічі навіть нардепи ледь не побились. Після тривалих дискусій було вирішено за пакет не голосувати, а розглядати кожен закон окремо. Після довгих баталій президентські закони провалились.

Особливість Донбасу, за традицією, підтримував Опозиційний блок. Воно й зрозуміло чому. Бо ж то такий Опозиційний блок, як і я балерина. Там народ задався конкретною ціллю, будь-що повернути собі владу, якщо не у всій Україні, то хоч би в Донбасі.

Націоналісти, за традицією, були проти будь-яких поступок Росії та Донбасу. Однак, їхні промови не відрізнялись конкретикою. З усього було видно, що націоналісти погано уявляють настрої на Донбасі. Вони відстоювали українську державність. Це добре. Однак, вони ніяк не могли достукатись навіть до нас, жителів півдня, в своїх промовах, не кажучи вже про Донбас. Насправді, вони, в кращому випадку, знають, як розвивати свої області, в котрих народились. Я знаю чимало випадків, коли нардепи із Західної України вибивали Раді додаткові кошти на дороги в своїх областях. Нардепи з інших областей чогось до такого не додумались. Однак, якщо говорити про країну в цілому, то тут націоналістам ще вчитись та вчитись. Не можна вибивати своїм областям інфраструктуру, а іншим областям тотальну українізацію. Хотілось би рівномірного розвитку інфраструктури в країні.

Бо ж саме тим і вигравала Партія Регіонів, а тепер і Опозиційний блок, що куди б вони не приїхали, вони обіцяли лишити все так, як є, а ще розвивати підприємства, надавати робочі місця. І не казали вони, в котрому це буде році, так що, можна сказати, не брехали. Тому народ і голосував за стабільність, як на цвинтарі.

Словом, ще не народились ті політики, котрі б розуміли всю країну, як власну область.

А тимчасом прийшла наша з Андрієм черга. Ще раз порадившись, ми вийшли на трибуну разом.

А Тут таке діло, - сказав я щойно побачивши мікрофон. – Ми з Андрієм добрі друзі, він з Волині, я з Миколаївської області, разом служили, разом воювали на сході. Сподіваюсь, тут ви нас разом потерпите.

Я здійняв овації. Однак після того, чого я тут наслухався, вони перестали мати для мене якесь значення.

Я Ми вам представляємо безпілотник нового покоління, - сказав Андрій і кивнув комусь там, щоб на екрані Ради з’явилось зображення безпілотника.

Цей безпілотник був гіршою версією «Оси». Головне, він не передбачав зброї на борту. Зовні він нагадував вигнуту стрілку. Довгий корпус і міцні крила під кутом 45°. Камери безпілотника розташовувались внизу. Він був виключно розвідником, що проводив зйомку місцевості на великих висотах. Безпілотник передбачав броньований корпус і високу швидкість. Все це йому знадобилося б, коли довелось робити зйомку на малих висотах під обстрілами.