Слава ЗСУ!

457] Зійде, на нього спираючись, він до оселі Аїда!»

458] Мовив він так, і болем хвальба ця торкнула аргеїв.

459] Більше від інших Еант розтривожився «ерцем відважним,

460] Син Теламонів, - тож біля убитого був він найближче.

461] Списа блискучого швидко він кинув услід воякові/

462] Полідамант же, відскочивши вбік, щасливо уникнув

463] Чорної смерті, - на себе прийняв Архелох її мужній,

464] Син Антенора, - богове його прирекли на загибель.

465] В в'язи його він ударив, де сходиться карк з головою,

466] В верхній хребець, і обидва на шиї розсік сухожилля.

467] Падавши, ротом, і ніздрями, й цілою той головою

468] В землю раніше зарився, аніж гомілками й коліньми.

469] Голосно крикнув Еант бездоганному Полідаманту:

470] «Полідаманте, подумай лише і скажи мені щиро:

471] Гідний чи ні чоловік оцей був полягти у відомсту

472] За Протое'нора? Він не простак і не з простих, здається,

473] Чи не доводиться він Антенору, впокірнику коней,

474] Братом чи сином? Адже на рідню його дуже він схожий».

475] Мовив він так, хоч і добре все знав. Засмутились трояни.

476] Списом тоді Адамант беотійця ударив Промаха

477] В помсту за брата, якого уже волочив той за ноги,

478] І Адамант з похвальбою великою голосно крикнув:

479] «О хвастовиті аргеї, в пустих похвальбах ненаситні!

480] Мабуть, не нам лиш самим випадають на долю страждання

481] Й труднощі, будете, певно, і ви так же само убиті.

482] Гляньте, як списом моїм приборканий спить перед нами

483] Воїн Промах, полігши, щоб брат мій пені й відомсти

484] Довго не ждав. Хотілось би кожному мужеві в домі

485] Брата лишити, щоб міг у біді колись месником стати!»

486] Мовив він так, і болем хвальба ця торкнула аргеїв.

487] Більше за всіх Пенелей розтривожився серцем одважним.

488] На Акаманта пішов він. Та нападу не дожидався

489] Той Пенелея-вождя, останній же Іліонея,

490] Сина Форбанта, на вівці багатого, вбив. Його в Трої

491] Більше від інших Гермес полюбив і достатком відзначив.

492] Мати родила йому одного лише Іліонея.

493] Цей, під брову його списом в очницю ударивши гострим,

494] Око пробив. Навиліт крізь око й потилицю вийшов

495] Спис той, і зразу присів він, обидві руки розпростерши

496] Перед собою. І вмить Пенелей тоді свій мідногострий

497] Вихопив меч та й ударив у карк, і скотилась на землю

498] Враз голова із шоломом і списом, що так і лишився

499] В оці стирчати. Як маківку, голову списом піднявши,

500] Він ворогам показав і так, похваляючись, крикнув:

501] «Вістку, трояни, про це батькам передайте коханим

502] Славного Іліонея, - нехай його дома оплачуть!

503] Тож і кохана дружина Промаха Алегеноріда

504] Мужа свого не зустріне, радіючи, в час той, коли ми

505] На кораблях своїх з Трої повернемось, діти ахеїв».

506] Мовив він так, і дрож у троян перебіг по суглобах,

507] Кожен із них озиравсь, щоб загибелі злої уникнуть.

508] Нині скажіть мені, Музи, олімпських осель пожилиці,

509] Хто найперший з ахеїв здобув скривавлену зброю

510] В день, коли битву схилив на їх користь землі потрясатель?

511] Першим Еант Теламоній великий убив Гіртіада

512] Іртія, славного владаря місян, могутніх душею;

513] Далі озброєння зняв Антілох тоді з Мермера й Фалка,

514] Гіппотіона і Морія вбив Меріон безпощадний,

515] Тевкр переміг Протоона і разом із ним Періфета;

516] А Атреїд Гіпере'нора вразив, вожатая люду,

517] Прямо у пах, і спис мідногострий, пройнявши утробу,

518] Нутрощі вирвав у нього, й душа через рану відкриту

519] Вийшла із тіла в ту ж мить, і тьма йому очі окрила.

520] Знищив найбільш ворогів син Ойлея, Еант бистроногий:

521] З ним-бо змагатись ногами не міг би ніхто, доганявши

522] Воїв, що з поля біжать, коли Зевс на них страх насилає.

ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА

ВІДСТУП ВІД КОРАБЛІВ

1] Як, утікаючи з поля, трояни рів з частоколом

2] Вже перейшли й багатьох приборкали руки данайські,

3] При колісницях затримались трохи, бліді з переляку,

4] Й далі тікати готові. Тим часом і Зевс пробудився

5] На верховинах ідейських біля злотошатної Гери,

6] Швидко на ноги він став і побачив троян і ахеїв,

7] Як ті безладно тікали, а ці - ледь встигали за ними