Слава ЗСУ!

Сам я поїду з тобою, лише запряжу свої коні -

Й люд, і міста покажу тобі різні. Ніхто без дарунків

Нас не відпустить, а дасть тобі винести кожен що-небудь -

Як не казан, то триніжок, з чудової зроблений міді,

85] Пару до запрягу мулів чи з золота чистого келих».

Відповідаючи, так Телемах тямовитий промовив:

«Паростку Зевсів, владарю морів, Менелаю Атріде!

Хтів би вернутись до себе я. Бо, від'їжджаючи з дому,

Жодної там не лишив над майном я своїм охорони.

90] Як би, шукавши божистого батька, я й сам не загинув,

Чи у господі моїй ще й скарб мій коштовний загине».

Слухав уважно весь час Менелай його голосномовний

І наказав негайно дружині своїй та служницям

Приготувати обід із запасів, що мав він у домі.

95] І управитель тоді надійшов, Етеон, син Боетів,

Вставши з своєї постелі, - він жив недалеко від нього.

Каже розкласти вогонь Менелай йому голосномовний

Та готувати печеню; і все той виконував радо.

А Менелай до комори своєї пішов запашної,

100] Ще й не один, - із ним разом Єлена пішла з Мегапентом.

Щойно в комору спустились вони, де скарби зберігались,

В руки узяв сам Атрід Менелай тоді келих дводонний,

Синові ж свому звелів Мегапентові внести кратеру

Срібну. Єлена тим часом сама біля скринь зупинилась,

105] Де різнобарвні лежали вбрання, що сама вона ткала.

Вибравши врешті одне з них, Єлена, в жінках богосвітла,

Винесла найкрасивіше узором, найдовше одіння,

Наче зоря, яснобарвне, - воно аж на споді лежало.

Так через весь вони дім перейшли з подарунками разом

110] До Телемаха. І мовив йому Менелай русокудрий:

«Хай, Телемах, поворот твій додому, якого так прагнеш,

Гери божистої муж здійснить тобі, Зевс громозвучний.

Що ж до дарів, то з коштовних скарбів, які є в моїм домі,

Дам тобі річ я найкращу - з усього, що є, найдорожчу,

Дам я кратеру тобі чудового виробу. З срібла

Вилита вся, по краях вона золотом чистим покрита,

Витвір Гефестових рук. Мені дав її Федім, Сідону

Славний державець, коли, до вітчизни вертавшись, притулку

Я в його домі шукав. Ту кратеру тобі я дарую».

120] Так промовляючи, келих дводонний віддав йому в руки

Славний Атрід. Тоді й Мегапент, його син премогутній,

Винісши, тут же на землю поставив блискучу кратеру

Срібну. Й Єлена уже біля них яснолиця спинилась

З платтям в руках і сказала, ім'ям Телемаха назвавши:

125] «Люба дитино, візьми ж і від мене оцей подарунок,

Пам'ять Єлениних рук, - в жадану годину весільну

Дай нареченій своїй. До того ж хай в домі полежить

В милої неньки твоєї. А ти повертайся щасливо

В добре збудований дім свій, в улюблену рідну вітчизну».

130] Мовивши це, віддала йому в руки, і радо прийняв він.

Взявши усі подарунки, герой Пісістрат їх у кузов

Повозу склав, з великим у грудях своїх дивуванням.

В дім свій тоді запросив їх владар Менелай русокудрий.

Поряд тоді на стільцях посідали вони і на кріслах.

135] Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку -

Руки вмивати - й поволі над срібним цеберком зливала;

Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.

Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна,

Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів численних.

140] М'ясо їм краяв ножем Етеон і ділив на частини,

За виночерпія був славетного син Менелая.

Руки до страв приготованих зразу ж усі простягнули.

Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

Разом тоді Телемах і Несторів син благородний

145] Коней умить запрягли і, на повіз оздоблений ставши,

Швидко помчали на нім од дверей передсінку лункого.

Вслід за ними виходить Атрід Менелай русокудрий,

В правій руці золотий із вином, наче мед той, солодким

Келих тримаючи, щоб узливання вчинить на дорогу.

і?» Став перед повозом він і, вітаючи, так до них мовив:

«Хай вам щастить, юнаки! І Нестору, військ вожаєві,

Теж привітання. Він ставивсь до мене, як батько ласкавий,

В дні, як під Троєю ми, ахеїв сини, воювали».

Відповідаючи, так Телемах тямовитий промовив:

155] «Паростку Зевсів, ми щойно приїдемо - те, що сказав ти,

Розповімо йому все. О, якби, повернувшись в Ітаку,

Батька свого Одіссея щасливо застав я удома,

Я б і йому розказав, з якою мене ти любов'ю

Стрів і приймав і скільки везу я коштовних дарунків!»