Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

222] На величезний, чорний зійшов корабель Одіссеїв,

223] Між кораблів посередині, щоб і здаля його чули -

224] Як у наметах Еанта, що був Теламонові сином,

225] Так і в Ахілловім стані, - обоє з країв поставали

226] Із кораблями, на мужність і міць покладаючись власну.

227] Голосно крикнув Атрід, щоб данаям усім було чути:

228] «Сором, аргеї, бридкі боягузи, лиш з вигляду мужні!

229] Де ті хвальби, що немає на світі за нас хоробріших,

230] Де хвастовитість, з якою на Лемносі ви запевняли,

231] М'яса биків пряморогих там поїдаючи вволю

232] І випиваючи з кубків, вином аж по вінця налитих,

233] Ніби з вас кожен один проти сотні троян чи й двох сотень

234] Встоїть в бою, а тепер ми єдиного навіть не варті

235] Гектора, - скоро нещадним вогнем кораблі він нам спалить!

236] Зевсе, наш батьку! Кого з владарів премогутніх маною

237] Так оманив ти, велику від них одбираючи славу?

238] На многовеслім човні своїм пливши сюди на загибель,

239] Жодного все ж із прегарних твоїх вівтарів не минув я.

240] Стегна бичачі і жир я на кожному спалював щедро,

241] Міцно муровану прагнучи Трою ущент зруйнувати.

242] Нині ж прошу, хоч таке моє виконай, Зевсе, благання:

243] Дай врятуватися нам і загибелі злої умкнути,

244] Не допусти, щоб трояни понищили військо ахеїв!»

245] Так він благав, і зглянувся батько на сльози пекучі,

246] Ствердно кивнув, що залишиться цілим народ, не загине,

247] З неба послав їм орла, з віщих птиць найпевнішого птаха,

248] В кігтях тримав оленя він, дитя бистроногої лані.

249] Скинув він те оленя перед Зевсів олтар пречудовий,

250] 1 Де всевіщому Зевсові жертви палили ахеї.

251] Скоро збагнули вони, що від Зевса та птиця злетіла,

252] Кинулись враз на троян, вогнем бойовим запалавши.

253] Та ніхто із данаїв, хоча і було їх багато,

254] Тим похвалитись не міг, що він, обігнавши Тідіда,

255] Коней баских через рів перегнав, щоб із ворогом битись.

256] Перший тоді Діомед зброєносного вбив Агелая,

257] Сина Фрадмона. До втечі вже він повернув своїх коней,

258] Та Діомед навздогін йому в спину помежи плечима

259] Гострого списа ввігнав, і пройшов той крізь груди навиліт.

260] З повоза впав він, аж зброя на ньому уся задзвеніла.

261] Слідом - Атрея сини, Агамемнон удвох з Менелаєм,

262] Далі - обидва Еанти, шаленої повні відваги,

263] Далі ще - Ідоменей із товаришем Ідоменея

264] Із Меріоном, на вбивцю мужів, Еніалія, схожим;

265] Ще й Евріпіл вслід за ними, Еве'мона син світлосяйний;

266] Тевкр був за ними дев'ятий, - гнучкий напинаючи лук свій,

267] Став він за щит, що Еант тримав його, син Теламона.

268] Ледве Еант відсторонить той щит, як герой, озирнувшись,

269] Раптом у когось в юрбі націлює лук і стрілою

270] Ранить, і той, упавши, свій дух віддає тої ж миті,

271] Сам же вертавсь і, неначе за матір дитина, ховався

272] Знов за Еанта, який щитом прикривав його світлим.

273] Першим кого ж подолав між троянами Тевкр бездоганний?

274] Впав Орсілох тоді перший, а далі Ормен з Офелестом,

275] Дайтор і Хромій, за ними іще й Лікофонт богорівний,

276] Амопаон, Поліе'мона син, із бійцем Меланіппом, -

277] Так одного за одним він на землю поверг многоплідну.

278] Вельми радів, поглядаючи, владар мужів Агамемнон,

279] Як своїм луком міцним той фаланги троян побиває,

280] Став перед ним, підійшовши, й з такими звернувся словами:

281] «Тевкре мій, любе чоло, Теламонію, люду владико!

282] Бий їх і далі отак, і станеш ти світлом данаям

283] І Теламонові-батьку: зростив-бо тебе він ізмалку,

284] В дім тебе радо приймав, хоч ти був йому сином нешлюбним.

285] Хоч і далеко він, славу йому принесеш ти велику.

286] Так-бо, скажу я тобі, і сповниться те неодмінно.

287] Тільки егідодержавний Зевс мені дасть і Афіна

288] Вщент зруйнувать Іліон, це прегарно збудоване місто,

289] Першому я після себе тобі дам почесний дарунок -

290] Або триніжок, або колісницю із парою коней,

291] Або жону, щоб на спільне з тобою виходила ложе».

292] Відповідаючи, мовив тоді йому Тевкр бездоганний:

293] «Сину Атрея славетний! Навіщо мене спонукаєш?

294] Я ж бо стараюся й сам! Скільки вистачить сили у мене -

295] Не спочиваю, - з дня, як троян ми до міста прогнали,

296] Нищу їх воїв, частуючи гострими стрілами влучно.

Попередня
-= 62 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар