Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > ІНДАСТРІЗ

«Невже це все мара?» - подумав я і для чогось відкрив і закрив затвор гвинтівки, ніби здійснюючи її перезарядку.

Я вирішив, що маю якимсь чином прийти до тями. Для цього я знову поклав гвинтівку і скочив вниз. Тіло не хотіло коритися, та я змусив себе зробити кілька великих кіл підтюпцем навколо танка. В голові почало прояснятися, а разом з цим почали відчуватися нові хвилі холоду. Я знову на ходу робив химерні вправи, проте цього разу сон повністю з мене вивітрився і я з надією виглядав схід сонця.

Коли стало досить світло для того, щоб орієнтуватися на місцевості, я вирішив нарешті залишите свій нічний притулок. Вночі я бачив підсвічування міста і тепер розумів, в якому напрямку мушу йти. Повернувшись до танку я підхопив гвинтівку і вже розвернувся йти, аж раптом згадав про рядно, яким зігрівався вночі. Я не знав, що ще на мене чекає далі, а тому вирішив взяти його з собою.

Ряднина була скинута в люк танку і я знову опустився на місце механіка-водія. Перші промені світла проникли всередину і ледь освітили місце моєї ночівлі. Наскільки це мені дозволяло, я роздивився незнайомі мені механізми і попри свою необізнаність в цій техніці мені здалося, що там бракує певних вузлів і деталей. Скоріше за все, я тут був не першим гостем, проте, чому цей танк опинився тут нікому непотрібним, для мене так і залишалося загадкою.

Я потягнувся рукою вниз, щоб дістати ряднину, але виявилось, що вона знаходиться під моїми ногами. З огляду на тісняву витягувати її було складно, та коли це вдалось мої ноги опинились під педалями управління, де мою увагу знову привернули невідомі деталі, що ковзались по підлозі. Ще вночі я вирішив, що це стріляні гільзи, але тепер я захотів перевірити свій здогад. Я викинув ряднину назовні і нахилившись вперед в досить незручній позі почав навмання порпатися правою рукою доки не вхопив кілька циліндричних предметів і не витяг їх на світло. В долоні виявилось чотири гільзи пляшкової форми. Вони були значно більшими від тих, що я бачив раніше біля штучного валу, і були брудними та вогкими, хоча причиною вогкості, як мені здалося, були мої мокрі ноги.

В одній з гільз знаходилась загострена куля.

Утримуючи знахідку в лівій долоні я ще раз нагнувся вниз, але всі інші набої були лише стріляними. Також мені до рук потрапили уривки брудної тканини та якісь дрібні металеві деталі невідомого походження.

Знайдене я обережно поклав на край біля люку, після чого сам виліз на поверхню. Оглянувши патрон я не побачив на ньому жодних пошкоджень, а його капсуль, на відміну від капсулів інших гільз, був цілий. Вирішивши перевірити ще одне своє припущення, я дістав гвинтівку, відвів затвор в крайнє заднє положення та спробував заштовхати набій кулею в ствол. Спочатку мені здалось, що він завеликий для цієї зброї, та коли я приставив його задньою частиною до відведеного затвору, він своїм дном збігся з круглою виїмкою останнього. Я спробував повернути затвор в переднє положення, та наприкінці свого ходу він несподівано зупинився і мені довелось застосувати більший натиск, перш ніж ручку затвору можна було опустити вниз.

Якусь мить я зачаровано дивився на гвинтівку, усвідомлюючи, що здійснив її заряджання і що тепер вона стала чимсь більшим, ніж «пугач» в руках блазня. Але майже відразу по тому я також зрозумів і те, наскільки ще більш невизначеною вона стала для мене. Я згадав, як Гриша запевняв, ніби ця зброя «не робоча». Той факт, що під мотлохом вона виявилась дуже добре збереженою ще нічого не доводив, адже я не міг перевірити її справність. Крім того, я не знав, чи придатний для стрільби патрон, який я знайшов в кабіні механіка-водія. Нарешті я не був впевнений, що правильно здійснив заряджання. Звісно, все це можна було перевірити натиснувши спусковий гачок. Проте, якщо виявиться, що гвинтівка здатна здійснювати постріли, вона знову залишиться незарядженою, оскільки інших патронів в мене немає.

Попередня
-= 102 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!