Слава ЗСУ!

Я озирнувся навколо і вирішив пройти до наступного найближчого дерева. Там я не знайшов жодних плодів. Як і перше воно також було сильно здичавілим і настовбурченим великою кількістю сухих гілок. Зате третє і четверте дерева мали невелику кількість солодких плодів навіть на своїх віттях. Перебираючись від яблуні до яблуні я назбирав у рядно чимало плодів і мені було дедалі важче його нести. Зрештою я зупинився на відпочинок, справедливо вирішивши, що знаходжусь в повній безпеці. До того ж, в шлунку відчувалась важкість, а всім тілом розливалась приємна млість. Після холодної і безсонної ночі мене розбирав сон і я не чинив йому опір. Я вибрав затишне на мій погляд місце, висипав яблука поруч біля себе і загорнувшись в ряднину ліг на зігріту сонцем землю.

Я навіть не пам’ятав, як заснув, але коли прокинувся, земля здавалась холодною, а сонце видавалось таким, що вже давно минуло свою найвищу точку. Я згадав минулу ніч і мимоволі здригнувся. Звісно, я почувався досить відпочилим і це мене підбадьорювало, та проводити ще одну ніч невідомо як мені не хотілось. Швидко зіскочивши на ноги я взяв кілька яблук в кишені і підхопивши гвинтівку та скручене рядно попрямував на вихід з цього, як мені здавалось, зачарованого саду.

Та виявилось, що я банально заблукав. Як я не намагався віднайти дорогу назад використовуючи свої ж сліди, виявлялося, що я блукаю колом. Зневірившись віднайти попередній шлях я вирішив йти навмання, визначивши приблизний напрямок за сонцем, оскільки бачив, звідки воно сходило. І через певний час чагарі попереду стали зменшуватись, а під ногами з’явилась бита цегла, якою було усіяне все довкола. В повітрі стояв сморід каналізації, який поступово наростав.

Навкруги як і раніше я нікого не бачив і коли вдалині з’явився невеличкий будинок я остаточно осмілів і вирішив його обстежити. Він не виглядав, як жилий і я лише надіявся віднайти там теплі речі, чи може ще щось, щоб могло стати мені у нагоді. Наближаючись до будівлі я використовував розташовані навколо укриття, щоб мати змогу впевнитись у відсутності небезпеки. При цьому гвинтівку я утримував в руках так, ніби збирався за її допомогою щонайменше відбивати збройний напад. Очевидно, це виглядало досить кумедно. А ще мені спало на думку, що моя поведінка дійсно може спровокувати якісь дії проти мене, у випадку, якщо за мною хтось спостерігає.

Я опустив ствол до низу і утримуючи зброю лише в правій руці підійшов до вхідних дверей. Тиша аж дзвеніла у вухах і я відчув як в мене перехоплює подих, а на скронях з’явився піт. Сморід стояв нестепний і я відчував задуху. Я вирішив, що навряд в цих умовах тут зміг би хтось мешкати і скоріше за все будинок покинутий. На це, зокрема, вказував занедбаний поріжок, який по всьому давно не відчував людських ніг. Але про всяк випадок я постукав у двері і зачекавши кілька секунд смикнув ручку на себе. Двері досить щільно сиділи в дверній рамі, та коли після певного зусилля все ж піддались, мене обдало неймовірно нудотним смородом розкладання: прямо за дверима на підлозі я побачив три людських тіла жахливо спотворених трупними змінами. Всі троє були повністю роздягнуті, та попри це годі було навіть визначити, чоловічі вони чи жіночі. Тіла були сильно роздуті, мали темне забарвлення шкіри, яка в деяких місцях відшаровувалась, виділяючи напівпрозору жовтаву рідину, якою була залита підлога під трупами. В певних місцях порушення цілісності шкіри статичну картину смерті порушували дрібні біленькі хробаки, що цілими купами безупинно порпалися в глейкій масі. А ще кидалось в очі те, що трупи лежали рядком і очевидно були так кимось залишені посмертно…