Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > ІНДАСТРІЗ

Він конав.

Поглянувши на його обличчя, яке тепер не видавалось злим, я побачив звичайні людські риси; риси людини, яка мислить, любить, творить; людини, народженої для чогось більшого, аніж для того, щоб помирати у власній блювотині.

Мені стало шкода його і я відвернув погляд. Хлопець, якому я наказав лежати, десь зник. Я відмітив це про себе, однак сама по собі ця обставина мене жодним чином не зачіпала. Я був якийсь зачумлений: очі різала яскравість різнобарв’я навкруги, щоки і шия палахкотіли від жару, а серце несамовито калатало гупаючи хвилями в і без того оглушених пострілом вухах.

Якусь мить думок взагалі не було. Жодних.

Згодом, оглянувши все довкола, я знову повернувся до Скирди і побачив, що його скляні очі вже задивлені у вічність. До коктейлю емоцій додалось відчуття бридливості і нестримне бажання якимсь чарівним способом відвернути свою причетність до всього, що тут відбулось. Я не хотів відчувати тягар відповідальності, разом з тим усвідомлюючи, що змушений пам’ятати про це решту життя. І мені було жаль себе і свою спаплюжену карму.

Та за мить я почав опановувати себе і вже міг хоч якось давати звіт тому, що відбулося. Безсумнівно, це був кінець, якого я навіть не уявляв. Якщо раніше я мав на меті залишити Індастріз, будучи переконаним, що за його межами зможу захиститись і не буду підданий незаконному покаранню по сфабрикованій справі, то вбивство, однаково каране будь-де, докорінно все змінювало. До того ж, вбивство міліціянта.

Я був певен, що відповідні обвинувачення мені було б важко спростувати будь-де, а не лише в Індастрізі, бо як взагалі можна пояснити, чому я опинився в цьому місці з бойовою гвинтівкою? До того ж, якщо додати звинувачення в масових вбивствах чи, принаймні, в носінні вогнестрільної зброї…

З іншого боку, я мав досить вагомі сумніви в тому, що все це взагалі стане відомим за межами Індастрізу, який вже давно відмежувався від решти світу і всі свої внутрішні проблеми вирішував всередині, не виносячи їх на загал. До того ж, не зважаючи на те, що тут залишалися свідки цієї події, я добре знав, наскільки це може бути не суттєвим і що набагато простіше «призначити» винного в цьому злочині. Майнула думка, що можливо я навіть ненавмисно когось занапастив…

Але потім мій погляд упав на пістолет, що лежав у траві і мої гризоти та переживання, на моє полегшення, стали розвіюватись, ніби їх і не було зовсім. Звісно, я не знав про всі можливі наслідки того, що сталося, але я зрештою усвідомив, що не міг діяти інакше; що оце і було моє «або-або», оскільки за інших обставин на місці Скирди знаходився б я і, можливо, та дівчина, яку так чи інакше я врятував.

Я зрозумів, що маю постійно пам’ятати саме це, а не відчуття вини; що після всього пережитого я просто змушений не лише врятуватися, але й зробити так, щоб уникнути можливості бути притягнутим до відповідальності.

Я не бачив необхідності щось комусь доводити і намагатись відтворити події так, як це було насправді, оскільки в даній ситуації взагалі не вірив в можливість торжества правди. Справедливість могла настати лише у випадку мого зникнення з Індастріза і подальшого відвернення всіх небезпек, пов’язаних з ним. Звісно, з цим я мав втратити і будь-які сподівання на майбутнє повернення в це місто з метою відновлення своїх прав. Моя робота, мій автомобіль, мої сподівання на побудову кар’єри у великій компанії, - все йшло під три чорти.

Попередня
-= 117 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!