Слава ЗСУ!

Але ж в мене немає документів, які б посвідчували мою особу!

• В мене вкрали документи, - відповів я.

• Наш клієнт. Так, ану падйо́м, - зітхнувши та якось буденно мовив патрульний і відійшов на крок назад показуючи жестом кийка, щоб я піднімався.

Я встав. Різке пробудження дещо дезорієнтувало мене, а при вставанні я навіть відчув миттєве запаморочення.

• Ко́лющє, рє́жущє є?

• Нічого такого немає.

• Ліцом до стіни. Уперся руками. Отак! – керував тицяючи кийком патрульний. – Ноги розставив. Ширше. Ширше, я сказав.

На вимогу міліціонера я став обличчям до стіни. Мою ліву ногу в районі гомілковостопного суглобу хтось зачепив ногою наче крючком і потягнув в лівий бік, різко збільшуючи відстань до правої ноги. Внаслідок цих дій я відразу втратив рівновагу і завалився на бік, зігнувши ліву ногу в коліні. Намагаючись випростатись за допомогою рук, якими я спирався на стіну, я раптом відчув удар в потилицю і знову посунувся вниз, а сутінки віддаленої частини зали очікування враз обернулись в темряву. В голові знову щось завищало. Я відчув несильний тичковий удар з тильної поверхні правого колінного суглобу і права нога також легко зігнулась в коліні. Я стояв на обох колінах, а невидимі руки шарпали мене по всьому тілу. Я чув якісь голоси, але все ніби доносилось до мене з іншого приміщення, через стінку. Я нічого не міг зрозуміти та, мабуть, і не намагався. Думки, сон, реальність, - все переплелось в якісь сюрреалістичні обривки, які марно було скласти в якусь єдину і прийнятну для мого розуміння концепцію. Крім того, я майже не керував своїм тілом бо знаходився в якомусь безвільному стані.

Зненацька мою ліву руку ухопили за передпліччя, відвели вбік і назад, а потім з прискоренням завели за спину до упору і різко потягнули вгору. Новий пронизуючий біль у ліктьовому суглобі враз привів мене до тями. Щоб якось послабити його я теж спробував швидко підвестись в напрямку заведеної вгору руки, але носок моєї лівої ноги посковзнувся і я навпаки трішки завалився вниз, спричинивши собі ще більших страждань, бо ж заведену за спину руку не зважаючи ні на що невпинно тягнули вгору. Розвернутись вліво і послабити захват в мене також не було можливості, оскільки, по-перше, прямо переді мною знаходилась стіна, а по-друге, - відразу після проведеного захвату лівої руки я відчув тиск долонь і на правому передпліччі.

Та все ж, не в силі терпіти біль, я інстинктивно пручався, піднімаючись на носки і намагаючись верхньою частиною спини відхилитись від стіни, яка сковувала мої рухи. Я повернув голову ліворуч до патрульного, що схопив мене першим, аж зненацька все просто зникло…

6

• Та не сци́ ти, нічого йому не буде… О, дивись, - оклигав, - почув я все той же голос.

Мене штовхало з боку в бік, а іноді й підкидало, від чого правою вилицею я болісно стукався об холодну, тверду поверхню. Я знаходився на підлозі якогось транспортного засобу, що рухався. Лежачи на животі, з руками, замкненими в кайданки за спиною, я спробував підвести голову, упершись підборіддям в підлогу. Проте черговий кидок і удар нижньою щелепою (аж задзвеніло у вухах) швидко дали зрозуміти хибність цього задуму.

В роті я відчув солоний присмак крові і язиком намацав кілька невеликих розсічень у внутрішній частині ротової порожнини саме навпроти зубів. Ніздрі не пропускали повітря і я не міг дихати носом.