Слава ЗСУ!

Сигарета зотліла майже невикуреною, але Ігнатенко навіть не звертав на це уваги.

• Розумієте, що на вас чекає, якщо дати хід усьому цьому? І це вже не вигадки і не ваші особисті припущення, це факти!

Вичікувальна пауза, очевидно була розрахована на те, щоб я мав час усвідомити весь жах такої перспективи. Натомість, я чомусь не міг збагнути всю глибину ницості, об’єктом якої я став з чиєїсь легкої подачі. Я все сприймав як дурнуватий фарс і не міг до кінця усвідомити, чим все це хитросплетіння мені загрожує. Але безумовно позитивним з усього цього було те, що мені нарешті прямо повідомили, чому я тут, і, принаймні, не били.

Поки що, не били.

• Це факти, - повторив слідчий, - і свідки і зброя, яка на момент затримання знаходилась при вас і багато чого іншого, - все це факти. Це ланцюжок доказів, який в своїй сукупності викриває ваші злочинні дії.

Він знову проникливо поглянув на мене, ніби намагаючись зрозуміти, чи дійшло мені все сказане.

• А наді мною, до речі, начальство, Сергій Леонідович. Начальство, якому чхати, даруйте, і на мене і, тим більше, на вас і яке вимагає якнайшвидшого розслідування справи та направлення її в суд з обвинувальним висновком. Все! І нікому, Сергій Леонідович, ви і на́хрєн не потрібні. Ви це́ розумієте? До речі, в мене крім вас ще купа головнякі́в.

• Добре. Добре, Руслан Богданович, - погодився я, - я все зрозумів. Але поясніть, в чім полягає ваша допомога і моє сприяння? В чому, як ви сказали, мій інтерес? Хіба ж ваша допомога полягає в тому, щоб якнайшвидше запроторити мене на довічне ув’язнення?

• Ну нарешті! Звісно ні, Сергій Леонідович. Тобто, така можливість справді дуже вірогідна. Але існує і інший варіант розвитку подій. Ви ж людина розумна, Сергій Леонідович? Економіст! От і прорахуйте всі свої «за» і «проти». Я поки що вам навів гірший варіант. Те, що напевне буде у випадку, так би мовити, нашого непорозуміння. Але, як я казав, існує і інший варіант, більш сприятливий для всіх, але в першу чергу, - для вас. І мені від вас потрібне лише повне сприяння. Ви мені, я вам.

• Але що ж я маю робити?

• Слухайте. Тільки уважно і не перебивайте. Отже, у вас вилучено пістолет Макарова. Ні, - він махнув долонею згори вниз, показуючи знак, щоб я помовчав, - як я вже сказав, Сергій Леонідович, є певні незаперечні факти, проти яких і ви і я безсилі. Так от, у вас вилучили пістолет, який балістичною експертизою визнано вогнепальною зброєю. Проти цього не попреш: протокол складено з дотриманням всіх необхідних вимог, за участі понятих, які за необхідності дадуть показання в якості свідків. Тут вас приперли залізобетонно. Моя ж пропозиція така: ви визнаєте свою вину в незаконному носінні вогнепальної зброї, а я переконую своє керівництво у відсутності судової перспективи притягнення вас за вбивства…

• Але ж, - почав я.

• Сергій Леонідович, я вас запевняю, що носіння зброї, передбачає чи не найлегше покарання з усіх можливих у вашому випадку. Це легка стаття, ось про́шу, - він розгорнув перед собою кримінальний кодекс, - синеньку брошурку в м’якій обкладинці, нижні кути сторінок якої були засмальцьовані від частого ужитку, а між сторінками де-не-де стирчали вклеєні газетні папірці з окремими абзацами друкованого тексту.