Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > ІНДАСТРІЗ

• Я вас переконую… Ви знаєте скільки в мене вже було таких…

Ігнатенко знову почав переконувати в «налагодженості механізму» і в своїй компетенції, яка ґрунтується на багаторічній практиці в розслідуванні справ подібної категорії. А я нарешті зрозумів, що ніякого вибору в мене насправді не існує взагалі. Що все це лише мара́. Мене просто притиснули до стінки і я маю або здатись, сподіваючись на милість, або боротися, сподіваючись… на що?

• А судимість залишиться? – знову запитав я.

• Сергій Леонідович! – з при́тиском мовив Ігнатенко, - ну хіба у ва́шій ситуації про це думати? Та вам думати треба, як звідси вийти! Як в тюрму не загриміти. А ви тут про якусь судимість переживаєте…

Було видно, що Ігнатенко став різко втрачати терпіння і зацікавленість в продовженні бесіди.

• Давайте так, - нарешті заговорив він, - ви зараз подумаєте над моєю пропозицією, зрештою, - в нас попереду все одно вихідні, а в понеділок ми зустрінемося знову і ви дасте остаточну відповідь. Але передусім я хочу вас застерегти: у випадку вашої відмови від моєї пропозиції назад вороття вже не буде. Буде так, як буде. Зрештою, - буде саме так, як вимагає моє керівництво; на повну котушку.

• Я вас зрозумів, - я відчував якусь невизначеність і ніяковість.

З одного боку, полегшення викликало те, що я так несподівано отримав додатковий час і необхідність з опалу давати відповідь відпала сама собою. «Я маю час! – тріумфував я. - До того ж, кілька днів». З іншого боку, я мав знову зустрітись із слідчим після вихідних, тоді як ще сьогодні я планував залишити Індастріз і не повертатися в нього ні в понеділок, ні будь-коли ще…

«Стоп! – подумав я, - а на що розраховує слідчий?».

І враз інша думка повністю мене приголомшила. В мене все похололо в грудях: «чи я; на що розраховую я?».

Ігнатенко натомість загасив недопалок, неспішно підняв слухавку одного з двох телефонів (з того, - на якому не було диску набору номеру), притулив її до вуха і утримуючи плечем та очікуючи відповіді звернувся до мене:

• Маємо дотримуватись певних формальностей.

В цей момент з слухавки почувся чоловічий голос і не відриваючи від мене погляду слідчий промовив у слухавку: «Ігнатенко. Так. Можна забирать».

• Вас зараз оформлять по адмінстатті, - продовжив він, знову звертаючись до мене, - але, як я й казав, це звичайна формальність. Підстава, так би мовити, для вашого тримання в КПЗ.

• Тобто, - я намагався зобразити щире обурення, - мене знову туди? На всі вихідні?!

• Сергій Леонідович! А де, якщо не секрет, ви збирались провести цей час до понеділка? Хіба ви місцевий житель? Чи, скажете, не думали забратись геть з нашого гостинного міста? І де я вас потім шукатиму, га?

• Тобто, ви запроторюєте мене за грати лише через те, що я не місцевий?

• Сергій Леонідович, я ж вам сказав, це лише формальність. І не за грати, в прямому сенсі цього слова, бо це тимчасово. Це адмінстаття! Там максимум п'ятнадцять діб дають.

• П'ятнадцять діб? Але за що?!!

• За дрібне хуліганство наприклад. Але ж я не кажу, що вам впаяють саме п’ятнадцять. Взагалі, як я казав, носіння зброї, - стаття не важка і зазвичай обвинуваченому обирається міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Але у вашому випадку…

Попередня
-= 66 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!