Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > ІНДАСТРІЗ

А ще мені з голови не йшов зміст короткої розмови чергового з помічником. Вони говорили про вбивцю і я чомусь був певен, що мова йшла про розстріл, в якому мене намагались звинуватити. Впевненості в цьому додавало прізвище Скирди, який очевидно і надалі займається даною справою. При цьому, я добре розумів завідому фікцію всього цього «розслідування», бо сам бачив, як загинули ті люди і хто насправді був причетний до їх смерті. Та головне полягало у тому, що правда про ці вбивства ні Скирді, ні будь-кому іншому була абсолютно не потрібною.

А ще приголомшувало те, що знання про все це, не скидалось на мою власну таємницю, а видавалося справою буденною, такою собі обставиною, що навіть не приховується, а лише спонукає до дотримання певних формальностей.

Отже, як я зрозумів, те чим міг би займатися Скирда в цьому випадку, це вибивання зізнань з іншої жертви, бо, як це не цинічно, система потребувала «розкрити» злочин, а єдиним можливим способом це зробити могло бути лише «встановлення» особи злочинця (будь-якої непричетної до злочину особи) і притягнення її до відповідальності. Хоча… якщо все «шиється» настільки «білими нитками», що об’єктивно загрожує викриттю фактів фальшування результатів слідства, було б логічним, коли б жертва звинувачення по якійсь причині не дожила до суду.

«Куди Скирда забрав підозрюваного, - подумав я, відчуваючи холодок десь під горлом, - і що означає «зовсім»?

Я розумів, що можливо лише якимось дивом відкараскався від участі бути «призначеним» злочинцем, що якби не випадкова поява прокурора, яка змінила хід подій, я навряд би потрапив до лікарні. Я мав всі шанси загинути прямо тут від тортур, або в будь-якому іншому місці «при спробі втечі», наприклад. З цього погляду я дійсно мав радіти своїй долі і радо погоджуватись на всі умови Ігнатенка.

Хоча, можливо все це було лише моїм власним навіюванням і черговий з помічником розмовляли про вбивцю в зовсім іншому злочині. Може це навіть був не вбивця, в прямому сенсі цього слова, а якийсь собі кримінальник, що має таку кличку, або просто затриманий, що як і я до цього був поміщений в цю кімнату, а потім був звільнений з неї, чи переведений деінде? За цих умов повідомлення, що Скирда його кудись забрав «зовсім» втрачає свій зловісний характер.

Поза тим, Скирда залишався людиною, яку б мені хотілося бачити менш за все. І я нарешті збагнув, що саме цього я найбільше і боявся: зустрітися з ним знову.

Боявся, попри те, що в якийсь момент я ніби переступив невидиму межу, опинившись на неосяжній і незвіданій до цього території, де не було місця подібним переживанням. Пройшовши шлях страждання моє несподівано вивільнене від пут страху єство на мить відчуло справжню свободу. Це було ні з чим незрівнянно, адже все: всі сподівання, побоювання, спогади про минуле, думки про майбутнє, великі і малі гризоти, якими, як непотребом, з часом наповнюється життя, - все це якщо і не щезло, то стало дрібним і нічого не вартим. І в цьому зміненому стані не існувало ні Скирди, ні болю, ні смерті.

Ще перебуваючи в лікарні, я намагався в повній мірі відновити в пам’яті всі ті відчуття, які стали передумовою переходу в цей незбагненний вимір. Але вони буквально вислизали переді мною, не даючись до раціонального аналізу їх виникнення.

Попри це, я був певен, що тепер, після пережитого досвіду, в критичний момент все ж зможу віднайти цей шлях звільнення і якийсь час я був навіть цілком заспокоєний… Аж ось знову карався відчуттям, яке, здавалось, зводило нанівець всі мої попередні досягнення.

Попередня
-= 76 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!