Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > ІНДАСТРІЗ

Можливо я б ще якийсь час знаходився в тупому заціпенінні, проте коли другий труп було покладено поруч з першим до чоловіка в лахмітті підбігла вже знайома мені парочка собак. Тварини запопадливо бігали навколо нього, дружньо підскакуючи та грайливо мантеляючи хвостами; нетерпляче підбігали до трупів, уважно обнюхували їх, потім знову вертались до чоловіка, а той, здавалося, ніби й не помічаючи їх біля себе, знову брався тягнути з ями чергового небіжчика.

Врешті я був помічений. Одна з собак зробила кілька різких стрибків в мій напрямок, маючи намір не атакувати, а скоріше налякати та відігнати непроханого гостя, після чого, зупинившись, зайшлась гавкотом в мій бік, навіть не намагаючись віддалятися від визначеної території. Інша, що в той час знаходилась ближче до ями і була зайнята спостереженням за діями незнайомця, також повернулась в мій бік, та, ніби намагаючись підтримати першу, теж, хоч якось і знехотя почала на мене лаяти. Безхатченко повільно розпрямив спину та неспішно всім тілом повернувся в мою сторону, пильно вдивляючись, та можливо, намагаючись зрозуміти, хто я і що мені тут потрібно.

Він знаходився на відстані не менше 70 метрів і я не зміг уважно його роздивитись, відмітивши лише величезну сиву бороду. Якийсь час нічого не відбувалось, чоловік мовчки мене роздивлявся, а я, в свою чергу, стояв нерухомо. Певно, я мав досить кумедний вигляд з шваброю, яку утримував перед собою, як гвинтівку з прикріпленим штиком.

Та ось собацюра, яка до того була поряд з незнайомцем, очевидно намагаючись прислужитися своєму господарю, який тепер звернув увагу на чужинця, вирішила проявити перед ним більшу відданість і також зробила кілька кроків в мою сторону.

Тепер обидві собацюри зайшлись нестерпно гавкати, як перед цим біля кафе. Проте, цього разу між нами зберігалась досить значна дистанція в кілька десятків метрів, в мене в руках була міцна палиця, та й ефекту несподіванки вже не було. Знову уникаючи різких рухів я став відступати назад, щоб не спровокувати собак кинутись бігти в мій напрямок. Безхатченко ж в цей час продовжував уважно мене роздивлятись, не звертаючи уваги на здійнятий собаками лемент та не намагаючись їх хоч якось вгамувати. Мабуть моє рішення відступити назад його цілком задовольняло, і так само було прийнятним для його псів, що не наважувались бігти за мною і поступово почали заспокоюватись.

«Господи, куди я потрапив?»

Я вирішив негайно повернутись до автомобіля. Все побачене мною виходило не лише за межі здорового глузду, але й за межі закону. Очевидно, що поводження безхатченка з тілами померлих людей не підпадало під жодну професійну діяльність поховального закладу чи медичної установи. До того ж, річ йшла не про один і навіть не про два трупи. Мені здавалось, що їх там близько десяти.

Більше того, навіть здалеку було видно, що загиблі померли насильницькою смертю і судячи з численних синців, саден, закривавлених ран, - можливо зазнали прижиттєвих знущань. Між тим, їх тіла просто викинули в сміття, без проведення відповідного розслідування та надання розголосу цій події. Поруч не було ні представників влади, ані родичів загиблих, а всі подальші маніпуляції з тілами вказували про приховування цих фактів, або навпаки, про зухвалість злочину, з огляду на те, що тіла навіть не захоронили, що було б і логічним і правильним з будь-якого боку.

Отже, діялось щось вкрай протизаконне і вочевидь резонансне виходячи з кількості загиблих.

Попередня
-= 9 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!