Слава ЗСУ!

— Замкніть двері! — несамовито волала вона. — Локалізуйте резервуар! НЕГАЙНО!

На той момент, коли Ленґдон, послизнувшись на повороті, вискочив з-за рогу до сходового колодязя, Сінскі вже піднялася до половини сходів. Видираючись нагору, вона несамовито кричала, щоб зачинили двері. Сієнна Брукс бігла за нею слід у слід, хоча мокра бурка сильно їй заважала.

Стрибаючи за ними вгору, Ленґдон відчув, як позаду накочується припливна хвиля переляканих любителів музики.

— Заблокуйте вихід! — знову крикнула Сінскі.

Довгі ноги Ленґдона долали три сходинки за один крок, і він швидко наздоганяв Сієнну. Він побачив, як угорі важкі стулчасті двері резервуара поволі повертаються всередину.

Надто повільно.

Сієнна обігнала Сінскі, схопила її за плече і, зідштовх- нувшись від неї для прискорення, з новою силою несамовито рвонула до виходу. Сінскі поточилася й упала на коліна, а її улюблений амулет вдарився об цементні сходи й розколовся навпіл.

Придушивши в собі інстинктивне бажання зупинитися й допомогти жінці підвестись, Ленґдон проскочив повз неї й кинувся до горішнього сходового майданчика.

Тепер його відділяло від Сієнни лише кілька футів, він ось-ось мав наздогнати її, але вона вже вискочила на майданчик, а двері зачинялися надто повільно. Не стишуючи бігу, Сієнна прудко вигнула своє тендітне тіло й проскочила боком до вузького отвору між стулками дверей.

Вона вже була наполовину просунулася крізь двері, як раптом бурка зачепилася за засув, різко зупинивши втікачку, і та застрягла поміж половинками дверей за півкроку до свободи. Поки вона панічно звивалася, щоб вивільнитися, Ленґдон викинув вперед руку і схопив її бурку за відвислу складку. Міцно затиснувши її в руці, він смикнув бурку назад, намагаючись затягнути Сієнну всередину, але та несамовито заборсалася — і раптом Ленґдон виявив, що тримає в руці лишень мокрий жмут тканини.

Двері з розмаху вдарилися об цей жмут, мало не повідбивавши Ленґдону руки. Тепер зіжмакана бурка застрягла у дверях, заважаючи людям, які штовхали їх з боку вулиці, міцно зачинити їх.

Крізь вузеньку щілину Ленґдон помітив, як Сієнна Брукс помчала через пожвавлену вулицю на її протилежний бік, виблискуючи лисою головою у світлі вуличних ліхтарів. На ній був той самий светр і ті самі сині джинси, які вона носила цілий день, і Ленґдона раптом обпалило гостре відчуття, що його зрадили.

Це відчуття тривало лишень якусь мить. Раптом страшна сила вдарила Ленґдона об двері, загрожуючи розчавити його.

То потік охоплених панікою людей досяг горішнього майданчика сходів.

Сходовий колодязь відлунив криками жаху й розпачу, а внизу звуки симфонічного оркестру розладналися й перетворилися на какофонію. Ленґдон, відчув, як тиск на його спину зростає, бо зростала кількість людей у вузькому просторі перед дверима. Його боляче притиснули грудною кліткою до дверей.

А потім двері вибухнули, розчинилися назовні, і Ленґдона викинуло в нічне повітря, наче корок із пляшки шампанського. Перечеп. вшись через тротуар, він мало не випав на вулицю. А позаду, вирвавшись із-під землі, вихлюпнув потік людей. Вони нагадували мурах, що тікали з отруєного мурашника.

Зачувши звуки хаосу, агенти спецгрупи з’явилися з-поза будівлі. їхнє повне захисне екіпірування та респіратори лишень посилили паніку.

Ленґдон відвернувся і, примружившись, глянув через вулицю, шукаючи поглядом Сієнну. Але, окрім автомобілів, фар та метушні, не побачив нічого.

Раптом на якусь мить на вулиці ліворуч блиснула в темряві бліда плоть лисої голови. Рвонувши людним тротуаром, вона звернула за ріг будинку й зникла.

Ленґдон безпорадно озирнувся, шукаючи поглядом Сінскі, поліцію або ж агента спецгрупи, на якому б не було важкого й громіздкого захисного костюма.

Нікого й нічого.

Ленґдон збагнув, що опинився сам-один.

І без зайвих вагань кинувся слідком за Сієнною.

** *

А далеко внизу, у найглибшій впадині резервуара стояв по груди у воді самотній агент Брюдер. Темряву печери пронизали звуки суцільного гармидеру — то охоплені панікою туристи та музиканти проштовхнулися до виходу й помчали сходами вгору.

«Двері не вдалося заблокувати, — із жахом усвідомив Брюдер. — Локалізація зазнала фіаско».

Розділ 94

Роберт Ленґдон не був бігуном, але завдяки багаторічним заняттям плаванням в нього розвинулися потужні ноги, а крок у нього був широкий. Він добіг до рогу за кілька секунд, звернув за нього й опинився на широкому проспекті. Ленґдон негайно окинув поглядом тротуари.