Слава ЗСУ!

Сієнна раптом відвернулася, не в змозі витримати його погляду.

— Якщо ця чума вирвалася з мішка на волю ще тиждень тому, то чому люди не помирають від неї? — повторив Ленґдон своє запитання.

Вона повільно повернулася до нього.

— Тому… — почала вона, але слова застрягли в неї в горлі. — Тому, що Бертран створив не чуму. — Її очі враз налилися слізьми. — Він створив дещо значно небезпечніше.

Розділ 98

Попри потік кисню, що надходив крізь респіратор, в Елізабет Сінскі паморочилося в голові. П’ять хвилин тому детектори Брюдера виявили страшну правду.

«Наше вікно можливості локалізувати інфекцію зачинилося вже давно».

Напевне, мішок із вірусом розчинився ще на тому тижні, скоріш за все під час прем’єри концерту, і Сінскі знала, що відтоді концерт тривав сім днів поспіль. Кілька решток мішка не зникли цілком лише тому, що кріпилися липкою стрічкою до пряжки з мотузкою.

«Інфекція вивільнилася ще тиждень тому».

Тепер, не маючи можливості ізолювати патоген, агенти спецгрупи скупчилися над зразками в імпровізованій лабораторії, яку організували в підземеллі, і зайняли звичну оборонну позицію: аналіз, класифікація й оцінка масштабів загрози. Наразі пристрої ПЛР виявили лише одну достовірну інформацію, і це відкриття не здивувало нікого: «Тепер вірус поширюється повітрям».

Вочевидь, вміст розчинного мішка піднявся бульбашками на поверхню й випустив вірусні часточки в повітря у вигляді аерозолю. Сінскі добре знала, що невеликої кількості цих часточок було цілком достатньо для зараження, особливо в закритому просторі.

Вірус — на відміну від бактерій та хімічних збудників — має властивість поширюватися серед популяцій із приголомшливою швидкістю та не менш приголомшливою здатністю до проникнення. Паразити за своєю поведінкою, віруси входять до організму й нападають на клітину-госпо- даря в процесі так званої адсорбції. Потім вони впорскують у цю клітину власні ДНК чи РНК, змушуючи її таким чином служити вірусам, репродукуючи їхні численні різновиди. Коли накопичується достатня кількість копій, нові вірусні часточки вбивають клітину, проривають її оболонку й швидко рушають на пошуки нової клітини-господаря, щоб вторгнутися до неї, — і процес повторюється.

Тоді інфікований індивід, чхаючи або кашляючи, викидає зі свого тіла респіраторні краплинки; ці краплинки зависають у повітрі доти, доки їх не вдихне ще якийсь індивід, і весь процес розпочинається наново.

«Зростання в геометричній прогресії», — подумала Сінскі, пригадавши графіки Цобріста, якими він ілюстрував вибух народонаселення Землі. Науковець використав геометричне поширення вірусів для боротьби з геометричним поширенням людства.

Тепер виникало ось яке пекуче питання: «Як буде пово- дитися'цей новий вірус?» А якщо сформулювати з холодною чіткістю, то воно звучатиме так: «Як вірус проникатиме в організм господаря?»

Вірус геморагічної лихоманки Ебола руйнує здатність крові до згортання, і це призводить до безупинної кровотечі. Хантавірус уражає легені та порушує їхню функцію. Цілий легіон вірусів, відомих під назвою «онковіруси», призводить до ракових захворювань. А віруси ВІЛ вражають імунну систему людини, спричинюючи таке захворювання, як СНІД. Для представників медичних кіл не є великою таємницею, що коли ВІЛ поширюватиметься через повітря, то все людство може загинути.

«То що ж у біса робить цей вірус Цобріста?»

Хоч якими б не були особливості цього вірусу, його ефект, вочевидь, дасться взнаки через певний час, бо місцеві шпиталі ще не повідомляли про появу пацієнтів із незвичними симптомами.

Нетерпляче чекаючи відповіді, Сінскі пішла до лабораторії. І невдовзі побачила Брюдера біля підніжжя сходового колодязя. Вочевидь, спіймавши слабкий сигнал, він із кимось стишено розмовляв по телефону.

Вона поквапилася до нього й підійшла, коли чоловік завершував розмову.

— Гаразд, зрозуміло, — сказав Брюдер, і на його обличчі одночасно відбилися спантеличення й жах. — Іще раз наголошую на абсолютній конфіденційності цієї інформації. Це строго між нами. Коли дізнаєшся більше — телефонуй. Дякую. — І Брюдер натиснув на кнопку «Відбій».

— Що сталося? — суворо спитала Сінскі.

Брюдер повільно випустив із легенів повітря.

— Я щойно розмовляв зі своїм давнім приятелем із Центру охорони здоров’я в Атланті.

Сінскі вмить наїжачилася.

— Ви поставили ЦОЗ до відома без моєї санкції?

— Мені конче була потрібна оцінка сторонньої людини, — відказав Брюдер. — Мій знайомий мовчатиме як риба, до того ж нам знадобиться інформація набагато точніша за ту, що ми дістанемо у своїй імпровізованій лабораторії.