Слава ЗСУ!

- Не перед дитиною же. - Іванна подивилася на свого кота.

- Якої дитини? Тут не має ніякої дитини. - Пояснив хлопець.

- Пухнастик.

- Та це ж кіт. Він нічого не розуміє.

- Це кошеня.

- Добре. Залиш його за дверима в коридорі. А самі - закриємось. У мене тут дещо є: протизаплідні свічки та презервативи. Що ти вибереш? Інструкція свічок є в коробці. Треба покласти за п'ять хвилин до полового акту лежачи. І ще: не можна митися ні до сексу за дві години, ні після напротязі двох годин. Залишки мила можуть нейтразізувати ефективність протизаплідної дії. - Докладно розказав Назар.

- Я ще не давала свою згоду. - Сухо вимовила Іванна.

- Я вірю, що ти погодишся. Я хочу в це вірити. Якщо не зараз, то тоді потім. Але я від тебе не відчеплюся. - Пообіцяв Назар. - Звісно... якщо ти не проти. Будемо доглядати кіно чи мені піти, щоб я тобі не заважав?

- Ти сам собі суперечиш: не відчепишся, а потім, якщо ти будеш не проти... Залишся. Я зараз кота розміщу на кухну, дам йому установи, що не можна робити, помию руки, а потім ми продовжемо розпочату справу. - Пообіцяла Іванна.

- Добре. Чекаю.

- Підожди. Як я можу використати ці свічки? Якщо я... У мене це буде уперше. Близькість... - Замешкалася Іванна. - Я ще ніколи не була з чоловіком...

- Ти незаймана? В двадцять три роки? Це так... Особливо. Це така рідкість. Отже, підходить презерватив. - Проконстатував очевидне Назар.

Іванна взяла котика на руки та віднесла на кухню:

- Пухнастику, залишся тут, на кухні, будь ласка. І не з'являйся, будь ласка, в кімнаті. 

- Іванно, не треба. Хто він тобі? - Спитав кіт.

- Тихіше. - Попросила дівчина. А потім продовжила шепітом. - Ми знаємо один одного вже майже рік. Спочатку я проходила практику в своєму відділі, там і познайомилась з Назаром, а потім я прийшла туда працювати. Ми кожен день на роботі разом. Іноді зустрічаємось після роботи, гуляємо десь. Ми весь цей час були друзями, а тепер...

Пухнастик мяукнув - і дівчина підняла голову...

- Коли ти сказала "дам йому установи, що не можна робити", я не міг собі уявити, що ти будеш розмовляти з котом, як з людиною, та все йому пояснювати. Ти дивна. Трохи божевільна. Але мені це подобається. Тепер я божевільний, якщо мені подобається божевілля. Коли це в тобі з'явилося та чому я раніше цього не помічав? Але це крихітне божевілля як родзинка, яка доповнює твою особливість.

- Мабуть, я божевільна. А може дійсно божевільна. А тебе це не лякає? Що в момент найвищої насолоди я раптом захочу тебе вбити? - Припустила Іванна.

- Я сподіваюсь, що ти цього не зробиш: і ми проведемо час якнайкраще. Насолодимося один одним. - Побажав Назар.

- Пішли в кімнату. - Запропонувала дівчина. - Я зараз. Зайду по одній справі.

Іванна зайшла у туалет, а потім у ванну кумнату помити руки, в якій знаходився Назар, просушуючи свої руки рушником.

Поки Іванна мила руки, Назар обійняв її за талію та притиснувся до її спини, поклавши своє підборіддя на плече дівчині.

Витерши руки, дівчина повернулася та обняла Назара, притискаючись до його грудей.

- Пішли. - В напівголос промовив Назар та повів дівчину, тримаючи її за руку, в кімнату, яка була і спальнею, і вітальнею одночасно.