Слава ЗСУ!

В цей час дракон прилетів, тримаючи в кігтях якусь здобич.

Іванна у вигляді кота накинулася на дракона та почала боротися з ним.

- Не треба! - Крикнула дівчина. - Ви в'єте батька моєї дитини. Я кохаю його!

Але Іванна вже наносила останній удар. І не змогла зупинитися, як не намагалася.

Дракон впав важким вантажем, від чого земля затряслася.

Іванна знову опинилася в кімнаті, де спав Назар.

І він знову вирішив, що вона - лише сон.

А через дев'ять місяців Іванна народила зразу обох дочок-близнюків.

Коли їм виповнилося вісімнадцять, Іванна покликала Пухнастика, який з'явився серез пустого простору.

- Я хочу до нього... Якщо він залишився живим. Хоча навряд. - Прошептала вона. - Я не повинна була його вбивати. Я залишила того хлопчика одного на призволяще, щоб відібрати свою доньку у нього. Але ж вона кохала цього дракона. І я його кохаю. Я прожила стільки років зі своїм чоловіком, але я ніколи не відчула й частини тієї насолоди, яку мені подарував дракон. Мої діти вже виросли. Вони зможуть допомогти собі в житті. Назар попіклується про них. А я вже старію. І я хочу ще раз відчути ту насолоду.

- А ти не боїшся, що замість свого дракона зустрінеш дракона-хлопчика, батька якого ти вбила? - Запитав Пухнастик. - І цей хлопчик, який вже виріс, тобі помститься за вбивств його батька?

- Нехай. Я на це заслужила. Якщо мій дракон мертвий, я хочу побувати на його могилі. Будь ласка, допоможи мені туди переміститися. - Попросила Іванна.

- Добре. - Погодився кіт.

Іванна знову опинилася в Темному Царстві. Вже сама.

Вона несподівано стала молодою, як вісімнадцять років по тому.

Дівчина пішки пройшла усі перешкоди лісу - і вийшла біля тієї гори у вигляді дракона.

- Мар'ян! Пробач мені! - Крикнула вона.

Але у відповідь лише тиша...

- Виходить, він помер, бо я його вбила. - Прокоментувала Іванна. - Треба знайти того хлопчика.

Поки дівчина блукала навкруги гори, вона почула плач. Ідучи на плач, Іванна побачила хлопчика дев'яти років, який плакав, обіймаючи, над тілом дракона.

- Вибач мені, це я винна. - Сказала Іванна.

- Це мій батько. - Прокоментував хлопчик. - А мама просто зникла.

Іванна доторкнулася до дракона та теж обійняла його.

Несподіванно тіло дракона засвітилося зеленим полум'ям - і дракон ожив.

- Пробач мені. - Звернулася до дракона Іванна. - Я хочу бути з тобою.

Дракон прийняв вигляд людини та обійняв обох.

- Тато, мама зникла. - Розповів хлопчик.

- Твоя мама відправилась у світ людей. Через мене. - Пояснила Іванна. - Пробач мені. Я допоможу тобі вирости, якщо ти мені це дозволиш. Я - твоя бабуся, я не зможу замінити тобі матір, але я спробую тобі бути за матір. Мар'ян, ти не проти, якщо я залишуся тут з вами?

- Залишся з нами. Ми навчимося жити разом. - Відповів дракон.