Слава ЗСУ!

— Ви помиляєтеся! — Ербі з брязкотом вдарив сталевим кулаком по пластмасовому столу. — Послухайте мене…

Але Сьюзен Келвін накинулася на нього, затаєний біль спалахнув в її очах:

— А чого я тебе маю слухати? Що ти про це все знаєш, ти… машино! Для тебе я — піддослідний кролик, цікава комашка з своєрідними думками, відкритими як на долоні для вивчення. Чудовий зразок розбитих надій, правда? Майже так, як у твоїх книгах. — Сухе ридання в її голосі поступово затихло.

Робот знітився під натиском її нервового спалаху. Він благально похитав головою.

— Вислухайте мене, прошу вас! Я міг би допомогти вам, якщо ви дозволите.

— Чим? — її губи скривилися. — Доброю порадою?

— Ні, не так. Я просто знаю, що думають інші, скажімо, Мілтон Еш.

Запала мовчанка. Сьюзен Келвін опустила очі.

— Я не хочу знати, що він думає, — видихнула вона. — Замовчи.

— А мені здається, вам хотілося б знати, про що він думає.

Вона не підвела голови, але її дихання почастішало.

— Не верзи дурниць, — прошепотіла вона.

— Це не дурниці! Я хочу допомогти вам. Мілтон Еш думає про вас… — Він замовк.

Сьюзен Келвін підвела голову.

— Ну?

— Він кохає вас, — тихо проказав робот.

Вона мовчала цілу хвилину. Тільки дивилась на робота широко розплющеними очима.

— Ти помиляєшся! Атож, помиляєшся. Чому б це він?

— Але він кохає. Такого від мене не приховаєш.

— Але я така… така… — Вона затнулася.

— Він дивиться глибше. В інших його приваблює не зовнішній вигляд, а інтелект. Мілтон Еш не з тих, хто одружується на модній зачісці і гарних оченятах.

Сьюзен Келвін часто заморгала. Через мить вона заговорила, голос її тремтів:

— Він ніколи, ніяк цього не показував…

— А ви давали йому таку можливість?

— Хіба я могла? Я навіть не думала про таке…

— Ото ж то й воно!

Доктор Келвін задумалась на мить, потім різко підвела голову:

— Півроку тому до нього на завод приїжджала дівчина. Гарна на вроду, здається, білява, струнка. I навряд чи добре знала таблицю множення. Він цілий день випинався перед нею, намагаючись пояснити, як виготовляються роботи. — В її голосі знову зазвучали тверді нотки. — Навряд чи вона щось зрозуміла! Хто вона?

Ербі відповів не вагаючись:

— Я знаю дівчину, про яку ви говорите. То його двоюрідна сестра. Там немає ніяких романтичних стосунків, запевняю вас.

Сьюзен Келвін схопилася на ноги з дівочою легкістю.

— Дивно! Саме в цьому і я іноді переконувала себе, хоч насправді ніколи так не думала. Тоді все це правда!

Вона підбігла до Ербі й обома руками схопила його холодну важку руку.

— Дякую, Ербі, — швидко прошепотіла вона охриплим від хвилювання голосом. — Не говори нікому про це. Хай це буде наша таємниця. I ще раз спасибі тобі. — Вона судорожно потисла байдужі металеві пальці й вийшла.

Ербі повільно повернувся до відкладеного роману. Але не було нікого, хто міг би прочитати його думки.

Мілтон Еш повільно й смачно потягнувся, аж затріщали суглоби, крякнув й уп’явся поглядом в Пітера Богерта.

— Послухайте, — сказав він, — я б’юсь над цим уже цілий тиждень і майже без сну. Скільки ще я можу витримати? Здається, ви казали, що все пояснюється позитронним бомбардуванням у вакуумній камері Д?

Богерт делікатно позіхнув і задивився на свої білі руки.

— Саме так. Я напав на слід.

— Я знаю, що це означає, коли говорить математик. А скільки вам ще працювати?

— Все залежить…

— Від чого? — Еш опустився в крісло й простягнув свої довгі ноги.

— Від Ланнінга. Старий не згоден зі мною. — Він зітхнув. — Трохи відстав від життя, от і вся його біда. Чіпляється за свою матричну механіку, ніби це пуп землі. А наша проблема вимагає значно певніших математичних засобів.

— А чому б не запитати Ербі і не владнати справу? — сонно промимрив Еш.

— Запитати робота? — Брови Богерта стрибнули вгору.

— А чому б і ні? Тобі старенька нічого не казала?

— Ти маєш на увазі Келвін?

— Її. Саму Сьюзі. Цей робот — маг і чародій в математиці. Він знає все про все і навіть більше. Він обчислює в думці потрійні інтеграли, а на десерт ласує тензорними аналізами.

Математик скептично глянув на нього:

— Ви серйозно?

— Абсолютно! Але річ у тім, що цей бовдур не любить математики. Він віддає перевагу сентиментальним романам. Слово честі! Ви б побачили, який мотлох йому носить Сьюзі — “Пурпурна жага”, “Кохання в космосі”…

— Доктор Келвін жодного слова не говорила про це.

— Просто вона ще не закінчила його вивчати. Ви ж знаєте її. Любить тримати все в таємниці, поки сама не відкриє її.