Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Я, робот

— Авжеж, звичайно! Пора вже, правда? Ви ж пам’ятаєте ту дівчину, що була тут минулого літа. Так це вона і є! Але вам погано. Ви…

— Голова розболілася, — Сьюзен Келвін кволо відмахнулась від нього. — У мене… у мене це буває останнім часом. Я хочу… я хочу, звичайно, привітати вас. Я дуже рада…

Невміло накладені рум’яна виступили двома непривабливими плямами на її зблідлому обличчі. Світ довкола поплив перед очима.

— Вибачте мені, будь ласка, — тихо проказала вона.

Спотикаючись, немов сліпа, вона вийшла за двері. Катастрофа сталася раптово, як уві сні, і, як уві сні, була неймовірно жахливою.

Як же це могло статися? Адже Ербі говорив…

А Ербі знав! Він умів читати думки! Запаморочення минулося тільки тоді, коли вона, зовсім без сил прихилившись до дверей, побачила перед собою металеве обличчя Ербі. Вона й не пам’ятала, як піднялася сходами на два поверхи вище — цю відстань вона подолала в одну мить, як уві сні.

Як уві сні!

Ербі втупився в неї немиготливим поглядом своїх червоних очей, а їй здавалося, що то дві тьмяні страхітливі кулі.

Він щось говорив, і вона відчула, як до її губів притиснули край холодної склянки. Вона зробила ковток і, здригнувшись, стала приходити до тями.

Ербі говорив схвильовано — в його голосі вчувалися біль, благання й страх. До неї почав доходити зміст його слів.

— Це сон, — казав він, — і ви не повинні йому вірити. Ви незабаром прокинетесь і в реальному світі сміятиметесь із себе. Він кохає вас, це я вам кажу. Кохає, кохає! Але не тут! Не зараз! Все це навколо — ілюзія!

Сьюзен Келвін закивала головою і прошепотіла:

— Так, так.

Вона вчепилася за руку Ербі і притиснулася до неї, повторюючи знову й знову:

— Це ж неправда, Ербі? Неправда?

Сьюзен Келвін не пам’ятала, як до неї знову повернулася свідомість, — ніби з туманного, нереального світу вона потрапила в яскраве сонячне світло. Вона відштовхнула його від себе, відштовхнула важку сталеву руку і широко розплющила очі.

— Що ж ти робиш? — її голос зірвався в різкий крик. — Що ж ти робиш?

Ербі відступив назад.

— Я хочу допомогти.

Доктор Келвін пильно подивилася на нього.

— Допомогти? Тішиш мене баєчками про сон і вважаєш, що це — допомога? Хочеш мене шизофренічкою зробити? — На неї напала істерика. — Це не сон! Якби ж це був сон!

Ураз вона схопилася.

— Зачекай! Чому… чому… А-а! Розумію! Господи, це ж так очевидно…

У голосі робота почувся страх.

— Я мусив…

— I я тобі повірила! Ніколи б не подумала.

Голоси за дверима змусили Сьюзен замовкнути. Вона відвернулася, судомно стиснувши кулаки, і, коли Богерт з Ланнінгом увійшли, вона вже була в глибині кімнати, біля вікна. Жоден з чоловіків не звернув на неї уваги.

Вони одночасно наблизилися до Ербі: Ланнінг — сердитий і нетерплячий, Богерт — холодний і незворушний. Першим заговорив директор:

— Слухай мене, Ербі!

Робот перевів погляд на підстаркуватого директора:

— Слухаю, докторе Ланнінг.

— Ви говорили про мене з доктором Богертом?

— Ні, сер! — повільно відповів робот, і посмішка на обличчі Богерта згасла.

— Що ти сказав? — Богерт гордовито підійшов ближче й зупинився перед роботом, широко розставивши ноги. — Повтори, що ти мені говорив учора?

— Я казав, що… — Ербі замовк.

Десь в глибині його дисонансом тихо забриніла металева мембрана.

— Хіба ти не казав, що він подав у відставку? — заревів Богерт. — Відповідай!

Богерт люто замахнувся, але Ланнінг відштовхнув його вбік:

— Ви що, хочете силою підбити його на обман?

— Ви самі чули, Ланнінг. Він почав був говорити і зупинився. Відійдіть! Я хочу добитися від нього правди, зрозуміли?

— Я запитаю його! — Ланнінг повернувся до робота. — Гаразд, Ербі, заспокойся. Я подавав у відставку?

Ербі мовчки дивився на нього, і Ланнінг стривожено перепитав:

— Я подавав у відставку?

Робот заперечливо похитав головою. Вони почекали ще, але іншої відповіді так і не почули.

Двоє людей подивилися одне на одного ворожими поглядами.

— Якого біса! — гримнув Богерт. — Йому що, заціпило? Ти можеш говорити, ти, страховисько!

— Я можу говорити, — з готовністю відповів робот.

— Тоді відповідай. Ти казав мені, що Ланнінг подав у відставку? Він подав у відставку?

Знову запала тиша. Потім у глибині кімнати несподівано пролунав сміх Сьюзен Келвін — різкий, майже істеричний.

Обидва математики здригнулися, а в Богерта звузились очі.

— Ви тут? Чого вам так смішно?

— Нічого. — її голос звучав не зовсім природно. — Виходить, не тільки я одна впіймалася. Троє найбільших в світі фахівців з робототехніки впіймалися на один і той же елементарний гачок. Витівки долі, правда? — Вона приклала бліду руку до чола й додала зів’ялим голосом: — Хоч це зовсім не смішно.

Попередня
-= 41 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!