Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Я, робот

— Несторе-10, підійди сюди! — гукнула вона. — Йди сюди! Іди сюди!

Робот знехотя ступив уперед. Не зводячи з нього погляду, психолог голосно кричала:

— Заберіть решту роботів звідси! Заберіть швидше і не випускайте їх!

Почулося важке тупотіння ніг, але Келвін не дивилася в той бік.

Нестор-10, якщо то був він, зробив ще крок, тоді, скоряючись її владному жесту, ще два. За десять кроків від неї він хрипко промовив:

— Мені сказали, щоб я щез…

Мовчання.

— Я повинен виконати наказ. Досі мене не знайшли… Він подумає, що я нікчема… Він сказав мені… Але це не так… Я розумний і сильний… — уривчасто казав він.

Ще один крок.

— Я багато знаю… Він може подумати… Мене знайшли… Ганьба… Тільки не мене… Я розумний… I щоб мене знайшов господар… Такий кволий, повільний…

Ще крок — і важка металева рука лягла на плече Сьюзен Келвін. Вона відчула, як вага гне її донизу. Їй перехопило горло, й тоді вона почула власний пронизливий крик.

Як у тумані до неї долинали слова Нестора-10:

— Ніхто не повинен знайти мене…

Під вагою металу вона гнулася додолу.

Тоді пролунав дивний металевий звук, і вона впала на підлогу, не відчувши удару. На неї лягла блискуча важка рука. Біля Келвін нерухомо розпластався і Нестор-10.

Над нею схилилися стурбовані обличчя.

— Вам погано? — спитав Джералд Блек.

Вона ледь похитала головою. З неї зняли руку робота і обережно допомогли підвестися.

— Що сталося?

— Я на п’ять секунд пустив гамма-промені, — сказав Блек. — Ми не знали, що відбувається. Тільки в останню мить зрозуміли, що він напав на вас, і в нас не було часу на роздуми. Залишалося одне: спрямувати гамма-промені. Він упав одразу ж. Пучок був слабкий, вам він не зашкодить. Не хвилюйтесь.


— Я не хвилююсь. — Вона заплющила очі і на мить схилилася на його плече. — Я не думаю, що він справді напав на мене. Нестор-10 просто спробував це зробити. Його ще утримувало те, що залишилося від Першого закону.

Через два тижні після першої зустрічі з генерал-майором Келлнером Сьюзен Келвін і Пітер Богерт прощалися з ним. Робота на Гіпербазі відновилася. Вантажний корабель з шістдесятьма двома звичайними роботами НС-2 на борту продовжував перерваний політ, маючи офіційне пояснення двотижневої затримки.

Урядовий корабель готувався відправити двох роботистів на Землю.

Келлнер знову одягнув свій парадний мундир. Його білі рукавички аж сяяли білизною, коли він вітався за руки.

— Решту модифікованих роботів, безперечно, треба знищити, — сказала Келвін.

— Добре. Ми спробуємо замінити їх звичайними роботами. А то й без них обійдемося.

— Гаразд.

— Але скажіть… ви ж нічого не пояснили. Як вам вдалося?

Вона стримано всміхнулася:

— А-а, це… Я б вам сказала заздалегідь, якби була впевнена, що все буде гаразд. Бачите, у Нестора-10 розвинувся комплекс вищості, який з кожним днем посилювався. Йому приємно було думати, що він та інші роботи знають більше за людей. Для нього ставало необхідністю так думати. Ми знали це. Тому на самому початку попередили кожного робота, що гамма-промені можуть вбити його і що ці гамма-промені проходитимуть між ним і мною. I всі, звичайно, залишилися на своїх місцях. Під впливом логічних доводів Нестора-10 під час попередньої перевірки всі вони вирішили, що немає сенсу намагатися врятувати людину, бо були певні, що марно загинуть і самі.

— Так, докторе Келвін, це я розумію. Але чому Нестор-10 покинув своє місце?

— А! Ми тут з вашим молодим колегою Блеком приготували невеличкий сюрприз. Розумієте, простір між роботами і мною заповнили не гамма-променями, а інфрачервоним, звичайним тепловим випромінюванням, нітрохи не шкідливим. Нестор-10 знав, що то інфрачервоні промені і що вони не шкідливі, тому рушив уперед, сподіваючись, що те саме зроблять й інші роботи під дією Першого закону. Тільки за мить він згадав, що звичайний НС-2 здатен лише помітити випромінювання, але не визначити його характер. Що тільки він уміє визначити довжину хвилі, бо пройшов відповідний курс на Гіпербазі. I саме це було для нього надто принизливо, щоб пам’ятати про нього тієї миті. Звичайні роботи знали, що простір між мною і ними смертельний для них, бо їм так сказали. Лише Нестор-10 знав, що ми говорили неправду. I на якусь мить він забув чи не хотів пам’ятати, що інші роботи можуть знати менше, ніж люди. Його підвело почуття вищості. Прощавайте, генерале.



ВТЕЧА

Попередня
-= 54 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!