Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Капелюх Чарівника

Мумі-мама сиділа у вітальні, ледь не плачучи.

— Що трапилося? — ще з порога загукав Мумі-троль.

— Ох, синочку, сталося непоправне! Моя торбинка зникла! Я не можу без неї обійтися! Все обшукала, а її ніде нема.

— Жах! — погодився з нею Мумі-троль. — Влаштуємо пошуки!

У будиночку розгорнулася велика пошукова акція, лише Ондатр відмовився брати в ній участь.

— Серед усіх зайвих речей торбинкам слід відвести головне місце! — заявив він. — Спробуйте замислитися на мить: час минає, дні змінюються днями незалежно від того, має пані Мумі торбинку чи ні…

— Ви не маєте рації, різниця нечувана! — палко заперечив Мумі-тато. — Я не уявляю собі Мами Мумі-троля без торбинки. Вона ніколи з нею не розлучалася!

— У ній були якісь цінні речі? — запитав Хропусь.

— Ні, лише найнеобхідніше, — відповіла Мумі-мама. — Чисті шкарпетки, карамельки, сталевий дріт, ліки від болю шлунку та всяке інше…

— Яка нам належиться винагорода, якщо ми знайдемо торбинку? — діловито поцікавився Хропусь.

— Що лишень забажаєте! — не торгувалася Мама. — Влаштую вам величезну гостину, на обід подаватиму лише солодощі, нікого не примушуватиму вмиватися чи рано лягати до сну!

Після таких обіцянок пошуки поновилися з подвоєними силами. Перевернули догори дном увесь будинок. Зазирали під килими та ліжка, до печі та до льоху, на горище та на дах. Обнишпорили кожен кущик у саду та берег річки, не оминули й дровітні. Ніде ані сліду торбинки!

— Сподіваюся, ви не залазили з нею на дерево і не купалися? — допитувався Чмих.

— Та ні! Яка ж я нещасна! — розпачала Мама.

— Пошлемо повідомлення телеграфом! — запропонував Хропусь.

Так і зробили. Телеграма повідомляла дві надзвичайно важливі новини:

«НЮХМУМРИК ПОКИНУВ ДОЛИНУ МУМІ-ТРОЛІВ!

Загадковий від’їзд на світанку!»

А далі ще більшими літерами:

«ЗНИКЛА ТОРБИНКА МУМІ-МАМИ!

Жодних слідів, пошуки тривають. У винагороду за знайдену торбинку — розкішний бенкет!»

Як тільки новини облетіли околицю, завирувало у лісах, у горах і над морем. Геть усі, до щонайменшої мишки, вийшли на пошуки торбинки, вдома зосталися хіба старі та немічні. Вся Долина сповнилася галасом та метушнею.

— Ой-ой-ой! — скрушно хитала головою Мама. — Скільки клопоту я всім завдала!

Та насправді вона була дуже рада.

— За чимсля це всі шукаютьсля? — запитала Трясля.

— За моєю торбинкою, звісно! — повідомила Мумі-мама.

— Чорноюсля? — допитувалася Чупсля. — З чотирмасля кишенькамисля і люстеркомсля?

— Що-що? — від надмірного хвилювання Мама ніяк не могла зосередитися.

— Торбинкасля — чорнасля з чотирма кишенькамисля?

— Так-так! — потвердила Мама. — Пошукайте її, любі дітоньки, а за мене не турбуйтеся!

— Що скажешсля? — запитала Трясля, коли подружки вийшли в сад.

— Не можусля бачити її горясля! — відповіла Чупсля.

— Доведетьсясля її повернутисля! — сумно зітхнула Трясля. — А так затишно спалосясля у кишенькахсля.

З тими словами Чупсля і Трясля подалися до своєї криївки, про існування якої ще ніхто не здогадався, і добули з-під трояндових кущів торбинку Мами Мумі-троля.

Була рівно дванадцята, коли Чупсля і Трясля волокли удвох садом Мамину торбинку, їх запримітив яструб і негайно розніс новину Долиною Мумі-тролів:

«ТОРБИНКУ МУМІ-МАМИ ЗНАЙДЕНО!

Її знайшли Чупсля і Трясля!

Зворушлива сцена у будиночку Мумі-тролів

— Невже це правда? — невимовно зраділа Мама Мумі-троля. — Яке щастя! Де ви її розшукали?

— У кущахсля, — почала Чупсля. — Так добре булосля спатисля…

Але в цю мить у дверях почалася штовханина, численні мешканці Долини квапилися привітати Маму зі знахідкою, тож Мумі-мама так ніколи й не довідалася, що її торбинка слугувала спальнею для Чупслі і Тряслі (але воно й на краще…).

Зрештою, ніхто зараз не міг думати ні про що інше, як про велику гостину з нагоди повернення торбинки власниці. Банкет планували розпочати ще до сходу місяця. Уявляєте, яких зусиль треба було докласти, щоб підготувати велике свято, а ще подбати, аби всім було весело і затишно у товаристві один одного.

Час від часу навідувався Ондатр і цікавився, як просуваються приготування.

— Слід наставити багато столів, — радив він. — Великих і малих. По всіх закутках… Нікому не захочеться сидіти сидьма на такій великій забаві. Боюся, розгардіяш буде нині незрівнянно більший, ніж звичайно. Спершу гостей необхідно почастувати вишуканими смаколиками, потім страви на столі вже не матимуть великого значення, бо всі розбавляться, і гостям стане байдуже до почастунку. Та не нав’язуйте їм ігрища, пісні і таке інше, дозвольте самим розважатися.

Попередня
-= 31 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 14.


Останній коментар

Максим 10:22:03

книга гарна і Т.Янсон має фантазію тільки погано те шо вона велика. Ну наприклад ти
забувся почитати на канікулах і читаєш в останній день а вона то має 36 сторінок


Діана 11.03.2019

Я думаю що книга хороша .
І у Туве Янсон хороша фантазія. :))))))


Саша 11.01.2019

Дурнуватий лише ти, замість ОБСИРАТИ
візьми і напиши. Побачимо який ти
будеш на ділі


Додати коментар