Слава ЗСУ!

ництво, щоб помолитися біля ніг вигнанки, помолитися згубленій священній жіночності.
Софі здивувалась:
— Місце заховання Святого Грааля — це що... могила?
Карі очі Тібінґа затуманились.
— Так. У ній поховано тіло Марії Магдалини і документи, що відкривають справжню історію її життя. Пошуки Святого Грааля, по суті, завжди були пошуками Магдалини — збезчещеної цариці, похованої разом із доказом' законного права її родини на владу.
Софі зачекала хвильку, доки Тібінґ заспокоїться. Стільки всього, пов’язаного з її дідусем, залишалось незрозумілим.
— Члени Пріорату Сіону, — нарешті заговорила вона, — усі ці роки охороняли документи Санґріл і могилу Марії Магдалини?
— Так, але це братство має ще й важливіший обов’язок: охороняти самих нащадків Ісуса. Ці люди постійно перебували в небезпеці. Церква боялась, що коли рід Ісуса продовжуватиметься, то таємниця Його одруження з Магдалиною рано чи пізно відкриється, а це піддасть сумніву головну доктрину католицтва — міф про богоподібного Месію, що не зв’язувався з жінками і не вступав у статеві стосунки. — Він на мить замовк. — Однак, попри всі старання Церкви, рід Христа таємно від усіх продовжувався у Франції, і почули про нього аж у п’ятому столітті, коли він з’єднався з французькою королівською кров’ю, заснувавши династію Меровінґів.
Ця новина здивувала Софі. Про Меровінґів чув кожен французький студент.
— Меровінґи заснували Париж.
— Правильно. Це одна з причин, чому легенда про Ґрааль така популярна у Франції. Чимало місій Ватикану до Франції начебто для пошуків Грааля насправді мали на меті знищити членів царського роду. Ви чули про короля Даґоберта?
Софі невиразно пригадувала, що начебто чула це ім’я на уроці історії.
— Даґоберт був одним із Меровінґів? Король, якому встромили кинджал в око, коли він спав?
— Саме так. Убитий унаслідок змови Ватикану з Пепіном Еріс- тальським. Кінець сьомого століття. Із загибеллю Даґоберта лінія Меровінґів майже обірвалась. На щастя, син Даґоберта, Сіґісберт, таємно урятувався і продовжив рід. Одним із його нащадків був Ґодфруа де Буйон — засновник Пріорату Сіону.
— Той самий, — зауважив Ленґдон, — який наказав тамплієрам добути документи Санґріл з-під храму Соломона і довести, що Меровінґи ведуть рід від Ісуса Христа.
Тібінґ важко зітхнув.
— Сучасний Пріорат Сіону має дуже важливу місію. Вона складається з трьох частин. Братство мусить оберігати документи Санґріл. Вони мають охороняти могилу Марії Магдалини. І нарешті, вони повинні захищати рід Ісуса Христа — тих кількох нащадків королівської династії Меровінґів, що дожили до наших днів.
Слова ці зависли у просторі величезної зали, і Софі відчула дивне тремтіння, наче в її тілі резонувала якась нова істина. Нащадки Ісуса, що дожили до наших днів. Голос дідуся знову нашіптував на вухо: «Принцесо, я мушу розповісти тобі правду про, твою родину».
їй стало моторошно.
Царська кров.
Неймовірно.
Принцеса Софі.
— Сер Лі! — з динаміка на стіні почувся голос слуги, і Софі здригнулась. — Чи не могли б ви на секунду зайти до мене на кухню?
Тібінґ насупився. Він підійшов до переговорного пристрою і натиснув кнопку.
— Ремі, ти ж знаєш, що я зайнятий з гостями. Якщо нам ще щось буде потрібно з кухні, ми візьмемо самі. На сьогодні ти вільний. Дякую і добраніч.
— Тільки одне слово, господарю, перш ніж я піду спати, якщо ваша ласка.
Тібінґ щось пробурчав і натиснув кнопку.
— Кажи, тільки швидко.
— Це домашня справа, господарю, навряд чи варто обтяжувати нею гостей.
Тібінґ не міг повірити.
— І що, це не може почекати до ранку?
— Ні, господарю. Це питання не потерпить ані хвилини. Тібінґ театрально закотив очі, а тоді винувато подивився на
Ленґдона й Софі.
— Іноді я не розумію, хто тут у кого на службі. — Він знову натиснув кнопку. — Зараз прийду, Ремі. Принести тобі щось?
— Тільки свободу від утисків, господарю.
— Ремі, ти усвідомлюєш, що єдина причина, чому я тебе й досі тримаю, це твої біфштекси з перцем?
— Як вважаєте, господарю. Вам видніше.
Розділ 6і
Принцеса Софі.
Софі слухала, як затихає в коридорі стукіт милиць Тібінґа, і намагалась осягнути все, щойно почуте. Не в силах вимовити ні слова, вона безпорадно подивилась на Ленґдона. Але той уже заперечно хитав головою, наче прочитав її думки.
— Ні, Софі, — прошепотів він зі співчуттям в очах. — Мені теж це спало на думку, коли я зрозумів, що твій дідусь належав до Пріорату Сіону, і ти сказала, що він хотів відкрити тобі якусь таємницю про твою родину. Але це неможливо. — Ленґдон на мить замовк. — Прізвище Соньєр не має нічого спільного з Меровінґами.
Софі не знала, що вона відчуває: полегшення чи розчарування. Трохи раніше Ленґдон чомусь запитав її — так, між іншим, — про дівоче прізвище її матері. Вона відповіла — Шовель. Тепер суть цього запитання стала їй зрозуміла.
— А Шовель? — з надією запитала Софі.
Він знову похитав головою.