Слава ЗСУ!

— Я кімерієць, — холодно відповів хлопець. І відповідь, і тон, яким були вимовлені ці слова, мало що сказали котхійцеві, уродженцю королівства, розташованого далеко на півдні, біля кордонів Шема.

— Ну, тоді нашорош вуха і слухай уважно, приятелю, — сказав він, тикаючи кухлем у груди насупленому юнакові. — Якби простий смертний міг викрасти камінь, повір — його давно б уже викрали. Кажеш — перелізти через мур. Перелізти можна, та тільки боюся, що коли перелізеш, одразу ж проситимешся назад. Справді, у саду немає варти, точніше кажучи — люди там не вартують, але в самій вежі, у помешканні для варти, розташованому в нижній частині, людей досить багато. І навіть якщо відіб’єшся від звірів, яких на ніч випускають у сад, доведеться з боєм прориватися до верхньої частини вежі, бо алмаз схований десь там.

— Утім, якщо вже потрапив у сад, — наполягав кімерієць, — то чом би не спробувати проникнути у вежу згори?

У котхійця від такого нахабства відвисла щелепа.

— Ні, ви тільки послухайте! — вигукнув він глузливо. — Ви подивіться на цього орла, який збирається спурхнути на вежу заввишки в півтори сотні футів¹⁰. Чи, може, ти муха і видерешся, перебираючи ніжками, по гладенькому, немов полірованому, муру?

Зніяковілий кімерієць гнівно озирнувся, коли гультяї, що слухали розмову, схвально зареготались у відповідь на останнє зауваження. Він не бачив у цьому нічого смішного і, оскільки ще не зовсім освоївся з манерами цивілізованіших людей, не збагнув, що глузують саме з нього. Треба, до речі, зазначити, що цивілізовані люди зазвичай дозволяють собі вільностей набагато більше, ніж дикуни, тільки тому, що для них вже не існує небезпеки заплатити за необережне слово розбитим черепом. Зніяковілий юнак, поза всяким сумнівом, тихенько відійшов би убік, але котхієць уже розпалився.

— Та як же? — крикнув він. — Розкажи-но нам, тюхтіям, що крали вже тоді, коли тебе ще й на світі не було, як би ти поцупив алмазі

— Сміливець завжди знайде спосіб, — коротко відповів розгніваний кімерієць.

Котхієць сприйняв це за особисту образу. Його обличчя почервоніло від гніву.

— Що? — заволав він. — Ти насмілився вчити нас і звинувачуєш у боягузтві? А ну — геть звідси, щоб очі мої тебе тут не бачили!

Вигукнувши ці слова, він сильно штовхнув кімерійця.

— А, ти ось як! — варвар дав кривднику добрячого ляпаса, який повалив того на стіл. Із перекинутих кухлів полилося на підлогу пиво, а розлютований котхієць схопився за меча.

— Ах ти, собако! — заревів він. — Та я з тебе за це серце вирву!

Блиснула сталь, гультяї кинулися до дверей. Хтось із них, тікаючи, кинув на підлогу єдину свічку, і все навколо занурилось у темряву. Чулися тільки тупіт ніг, тріщання зламаних лавок та здавлена лайка людей, що стикалися один з одним. Пронизливий крик, який завершився хрипінням агонії, немов ножем обрізав галас. Коли, нарешті, знов запалили свічку, виявилось, що більшість гультяїв таки встигла вискочити крізь вибиті вікна й двері, а ті, хто залишився, сховалися під столами та за барилами з вином. Лише котхієць тихо лежав у центрі залу. Він був мертвий — меч кімерійця дістав його й у темряві.

Мерехтливе світло і п’яний гомін лишилися далеко позаду. Кімерієць скинув порвану туніку й залишився тільки в полотняній пов’язці на стегнах та ремінних сандаліях. Він рухався безшумно, наче величезний кіт, і під його бронзовою від загару шкірою грали сталеві м’язи. Тепер він ішов кварталом храмів та святилищ, що належали незчисленним таємничим богам Замори. У слабкому місячному сяйві відсвічували білизною величезні мармурові колони, тьмяно виблискувало золото бань¹¹ і срібло високих аркад¹². Юнак знав, що релігія заморян, як і багато цю інше в цього стародавнього народу, була надзвичайно складною, заплутаною і втратила велику частину своєї суті в лабіринтах¹³ визначень та розпоряджень. Одного разу він кілька годин поспіль слухав дискусію вчених мужів — теологів¹⁴ і філософів — і пішов звідти з головним болем та глибоким переконанням, що в них теж із головами не все гаразд.

Його релігія була простою й легкозрозумілою: Кром, вождь богів, живе на вершині величезної гори, насилаючи звідти на людей нещастя і смерть. Молитися йому немає сенсу, бо він дикий, злий, похмурий і терпіти не може людей слабких і плаксіїв. Проте при народженні людини він наділяє її хоробрістю, волею й ненавистю до ворогів, а чогось більшого, на щире переконання кімерійця, не можна вимагати від жодного бога.

---

  _{10 Фут — міра довжини, що дорівнює 30,48 см.}

  _{11 Баня — тут: опуклий дах, що має форму півкулі, купол.}

  _{12 Аркада — ряд арок, що спираються на стовпи або колони, галерея з арок.}

  _{13 Лабіринт — тут; складне, заплутане поєднання, переплетення чого-небудь.}

  _{14 Теолог — богослов, фахівець із богослов’я.}