Слава ЗСУ!

Конан інстинктивно ухилився, але, на його подив, куля не впала, а повисла в повітрі, неначе її підтримували невидимі нитки. І більше того — куля почала обертатися. Швидше, швидше… Раптом Конан побачив, що куля стала збільшуватися в розмірах і, нарешті, перетворилася на туман. Туман заповнив усе приміщення, огорнув кімерійця, меблі, Баал-птеора. Конан утратив будь-яке орієнтування. Могутні пориви вітру свистіли навколо, били, намагалися звалити з ніг і затягти в скажений вихор.

Скрикнувши, Конан відскочив, притулився до стіни. Видиво відразу зникло — куля лопнула, немов мильна булька. Конан, похитуючись, випростався. Біля ніг клубочив сірий туман, на дивані сидів Баал-птеор і трясся в беззвучному реготі.

— Сучий син! — Конан кинувся до нього, але туман миттєво піднявся, сховавши коричневу постать.

Пересуваючись навпомацки в хмарі, Конан раптом відчув, що в кімнаті щось змінилося. Потім усе зникло: приміщення, туман і коричнева людина. Конан опинився на болоті серед високого очерету. Назустріч, пригнувши голову до землі, мчав величезний бик. Конан ухилився, встромив меч бику під лопатку. Потім зненацька побачив, що це не бик, а коричневий Баал-птеор. Вимовивши закляття, Конан відрубав йому голову, та голова злетіла в повітря і несподівано вчепилася звіриними іклами в горло кімерійця. Конан щосили намагався вирватися, проте марно. Раптом пролунав гучний рев, і знову все зникло… Баал-птеор, сидячи на атласному дивані, мовчки сміявся.

— Гіпноз! — здогадався кімерієць, прагнучи твердіше впертися ногами в мармурову підлогу.

Очі Конана потемніли від люті. Коричневий пес бавився ним! Але цей маскарад, ця гра з туманом не заподіяли шкоди. Треба зробити всього лише один стрибок і завдати удару! Цього разу він не піддасться чаклунським чарам!

Проте Конан помилявся. Позаду пролунало люте гарчання, і він, миттєво обернувшись, рубонув мечем чорну пантеру, готову стрибнути з металевого столу. Видиво знову зникло, а меч, клацнувши по блискучій поверхні, намертво до неї прилип. І це був уже не гіпнотичний фокус, а найсправжнісінька реальність — стіл виявився гігантським і потужним магнітом. Конан обіруч вхопився за рукоять меча, та окрик ззаду примусив його обернутися. Баал-птеор підвівся, нарешті, з дивана. Вищий і набагато, важчий від Конана, коричневий гігант погрозливо насувався. Його довгі могутні руки дивно сіпалися, немов запрошуючи в свої смертельні обійми. Відпустивши меча, Конан сторожко стежив за супротивником крізь примружені повіки.

— Давай свою голову, кімерійцю! — ревів Баал-птеор. — Я відірву її голіруч! Я скручу тобі шию, як курчаті! Сини Казали саме так приносять свої жертви Яджуру. Варваре, ти дивишся в очі своїй смерті! Я душитель і поклоняюся культу Йота-понга! Жерці Яджура з дитинства навчали мене вмінню вбивати голіруч. Яджур любить кров, і ти, варваре, не втратиш жодної краплі. Дитиною я вбивав дітей, підлітком душив дівчат, хлопців, жінок і старих. І поки я не став чоловіком, мені не давали вбивати дорослих воїнів! Сотні ший я скрутив ось цими руками! — Баал-птеор поворушив пальцями перед самим носом кімерійця. — Тобі не важливо знати, коли я почав служити Тотрасмеку. За мить тебе не буде! Душителі Яджура набагато сильніші за звичайних людей, а я сильніший від усіх, варваре!

Немов дві величезні кобри, руки гіганта стиснули шию кімерійця. Конан не зробив спроби ухилитися чи відкинути ці руки. Навпаки, він сам обхопив бичачу шию сина Казали. Чорні очі Баал-птеора здивовано спалахнули, коли він відчув товсті вузли м’язів на шиї варвара. Рикаючи, душитель доклав усієї своєї сили — на його руках роздулися могутні горби. Але пальці Конана стулилися на його горлі, і з грудей Баал-птеора вирвалося придушене зітхання. Якийсь час вони стояли непорушно, немов дві статуї. Їхні гримаси передавали колосальну напругу, на скронях роздулися сині вени. Тонкі губи Конана розтулилися, оголивши зціплені зуби, крізь які проривалося здавлене гарчання. Очі Баал-птеора вилазили з орбіт, у них застигли здивування і жах. Дві сили, здатні вивертати з корінням дерева і скручувати бичачі шиї, зійшлися в смертельному герці.

Зненацька Баал-птеор розтиснув зуби й охнув. Його обличчя налилося багрянцем. Здавалося, за мить його руки ослабнуть, так і не подолавши опору шийних м’язів кімерійця. Пальці ж Конана стискались усе щільніше.

Нарешті нерухомість скульптурної групи порушилася. Син Казали став присідати, намагаючись відкинутися назад. Він відпустив горло Конана і спробував розтиснути залізні пальці на своїй шиї.

Зробивши різкий могутній поштовх, Конан притиснув супротивника до столу. Все нижче і нижче опускався Баал-птеор під натиском кімерійця. Сміх Конана був таким же безжальним, як і його хватка.