Слава ЗСУ!

РОЗДІЛ 17

Передусім Моделі розповів про хижаків, про їхні обряди і звичаї, натуру й норови, викрутні й хитрощі. Для Кармоді зажило дізнатися, що з ним сталося й чому, навіть якщо він дізнається вже опісля всього.

— Надто коли дізнаєшся опісля всього, — докинув Виграш. Моделі пояснив, що як для кожного чоловіка існує жінка, так і для кожного живого організму існує хижак. Великий Ланцюг Поїдання (поетичний образ динамізму життєвої цілісності у Всесвіті) не повинен уриватися хоча б з причин внутрішньої необхідності, якщо не задля іншого. Життя, як відомо, передбачає творіння, а творіння немислиме без смерті. Таким чином…

— А чому творіння немислиме без смерті? — запитав Кармоді.

— Не задавайте дурних запитань. На чому я зупинився? Ага. Таким чином, виправдовується убивство, хоч деякі його супровідні обставини не викликають особливого захоплення. Істота у своєму природному середовищі живиться деякими іншими істотами, а нею живляться ще інші істоти. Цей процес, як правило, такий природний і простий, так досконало зрівноважений, що і хижак, і здобич воліють тривалий час не помічати його, натомість скеровуючи свою увагу на служіння мистецтву, збір земляних горіхів і роздуми про Абсолют або щось інше, цікаве для даного виду. Так воно й має бути, бо Природа (уявімо її підстаркуватою дамою в чорнім строї сільського крою) не любить, щоб її закони і правила ставали темою пересудів на вечірках, на базарі, на конклаві чи будь-де взагалі. От ви, Кармоді, випадково вийшовши з-під контролю й регулювання з боку рідної планети, все ж не уникли невблаганного Закону Існування. Якщо в неосяжних просторах Всесвіту хижака для вас не існує, то його слід знайти. Якщо ж його не можна знайти, то слід створити.

— Ну, добре, — сказав Кармоді.  — Але той космічний корабель, ті люди…

— …були не тим, чим здавалися, — докінчив Моделі.  — Пора вам збагнути.

— Уже збагнув.

— Вони якраз були нерозривною єдністю, істотою, створеною саме для вас, Кармоді. Це ваш хижак, і він майже класично діяв за простими, нормальними Законами Хижацтва.

— Як це? — запитав Кармоді.

— Так от, — зітхнув Виграш.  — Ти дуже вдало запитав! Ми можемо нарікати на долю і на світ, але зрештою нам незмінно відповідають: так воно є.

— Я про інше, — відмахнувся Кармоді.  — Мене цікавить суть Закону Хижацтва.

— Даруй, не так тебе зрозумів, — вибачився Виграш.

— Гаразд, — утішив його Кармоді.

— Дякую, — сказав Виграш.

— Нема за що. Я не хотів… Ні, я таки хотів! Що це за прості, нормальні Закони Хижацтва?

— Вам треба обов’язково знати? — запитав Моделі.

— Так, боюся, що треба.

— Коли ви починаєте запитувати, — посуворішав Моделі, — то хижацтво перестає бути простим і нормальним, і навіть його статус закону ставиться під сумнів. Знання про хижацтво притаманне кожному організмові як руки, ноги, голова, та важить більше. Воно, бачите, фундаментальніше, ніж закони науки, і тому не підлягає спрощенню й профанації. Бо навіть питатися про таке — це вже отримати відповідь, далеку від істини.

— І все ж таки, гадаю, я повинен знати про хижацтво якомога більше, — наполягав Кармоді.  — Надто те, що стосується мене.

— Так, ви, безперечно, повинні знати, — погодився Моделі.  — Вірніше, вам слід було знати, що аж ніяк не одне й те саме. Попробую пояснити.

Моделі заклопотано потер чоло і почав:

— Ви їсте, тому їдять вас. Таке вам відомо. Але яким, власне, чином вас з’їдять? Як вас вислідять, схоплять, заб’ють і приготують? Подадуть вас просто з печі, примороженим чи при кімнатній температурі? Це, очевидно, залежатиме від уподобань того, хто вами смакуватиме. Чи скочить той хижак з вигідної для себе висоти на вашу беззахисну спину? Чи викопає вам яму, сплете павутину, викличе на герць або ж метнеться з кігтями напоготові? Це залежить від натури хижака, яка визначає його будову й спосіб дії. Натура ця обмежена і відповідає потребам вашої власної натури, що, як і його, зрештою, наділена нескутою волею і тому незбагненна.

Тепер про деталі. Стрибки, кидання або ж плетіння — найпростіші прийоми, проте вони втрачають ефективність, коли застосовуються проти жертви, обдарованої пам’яттю. Ось така істота, як ви, Кармоді, один раз викрутившись від простацького смертельного нападу, вже знов на обман не піддасться.

Хай там як, але Природа не йде найпростішим шляхом. Сказано, що Природа не без інтересу зацікавлена в ілюзіях, які є прямим шляхом до смерті і народження. Таке важко заперечити. Дотримуючись цієї концепції, ми бачимо, що ваш хижак мусив удатися до складних маневрів, щоб заманити в пастку таку складну істоту, як ви.