Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Королі і капуста

Кйоу міцно стиснув зубами люльку.

— Десять тисяч — і ні цента менше, — сказав він художникові. — Пам’ятай свою ціну! І, будь ласка, золотом або його еквівалентом. Гляди, щоб вони не підсунули тобі отих нікчемних папірців, які тут називають валютою.

— А може, він має на увазі щось інше, — сказав Уайт.

— Помовч. — сказав Кйоу з непохитною впевненістю. — Я знаю, чого йому треба. Він хоче, щоб уславлений американський художник і флібустьєр, який нині проживав в його жалюгідній країні, намалював його портрет. Іди ж, не барись!

Розкішна карета повезла художника до палацу. Кйоу ходив по кімнаті, випускаючи з люльки цілі хмари диму, і очікував. За годину карета знов під’їхала до дверей готелю, висадила Уайта й зникла. Художник помчав нагору, перестрибуючи зразу через три східці. Кйоу покинув курити і обернувся в німий знак питання.

— Вийшло! — вигукнув Уайт. Його хлоп’яче личко палало від радості. — Біллі, ти просто геній! Він хоче мати свій портрет. Я зараз розкажу тобі все. Ій-богу, цей диктатор молодець! Диктатор з голови до п’ят. Суміш Юлія Цезаря, Люцифера та Чонсі Деп’юЧонсі Деп’ю (1834—1928) — відомий американський адвокат і оратор., написаних сепією. Чемність і похмурість — ось його стиль. Кімната, де він прийняв мене, площею не менше як десять акрів, і нагадує пароплав на Міссісіпі: скрізь позолота, дзеркала та біла фарба. По-англійськи розмовляє краще за мене. Дійшло до ціни. Я кажу: десять тисяч. А сам думаю: зараз він гукне вартових, накаже схопити мене й розстріляти. Але він і бровою не повів. Тільки махнув недбало своєю каштановою рукою й сказав безтурботно: «Скільки скажете, стільки й буде». Завтра я маю з’явитись до нього й домовитись про деталі портрета.

Кйоу похнюпився. На його засмученому виду була написана самозневага.

— Я безнадійний дурень, Керрі, — сумно сказав він. — Де мені братися за такі серйозні справи! Торгувати апельсинами з возика — ото робота для мене. Коли я сказав десять тисяч, я думав, слово честі, що вичерпав можливості цього чорношкірого до одного цента. А з нього можна було б видурити й усі п'ятнадцять. Слухай, Керрі, коли твій друг Кйоу дасть такого маху ще раз, посади його в який-небудь симпатичний, затишний будинок для божевільних, добре?

Хоч президентський палац мав тільки один поверх і був побудований із коричневого каменю, всередині він вражав своєю розкішшю. Він стояв на невеличкому узвишші, в горішньому кінці міста, серед обнесеного стіною чудового тропічного саду. Другого дня президентова карета знов приїхала по художника. Кйоу пішов прогулятись на березі, де і він, і його «короб з картинками» були вже звичним явищем. Коли він повернувся до готелю, Уайт сидів на балконі в розкладному кріслі.

— Ну, — спитав Кйоу, — домовився з його бундючністю, яке малювання йому потрібне?

Уайт підвівся й кілька разів пройшовся по балкону. Потім зупинився і якось чудно засміявся. Обличчя в нього паленіло, а очі виблискували сердито й весело.

— От що, Біллі, — сказав він грубувато. — Коли ти прийшов до мене в майстерню й запропонував намалювати картину, я думав, що тобі потрібні рекламні об’яви «Вівсяна каша» або «Еліксир для волосся», намальовані на гірських хребтах або на берегах цілого материка. Так знай: то була б найвища форма живопису в порівнянні з тим, що мені пропонують тепер з твоєї ласки. Я не можу взятися за цей портрет, Біллі. Відпусти мене додому. Я спробую розповісти тобі, чого хоче від мене цей варвар. Він усе заздалегідь обміркував і навіть сам зробив ескіз. Треба сказати, що він непогано малює. Але — о музи! Ти тільки послухай, яку потворну нісенітницю він мені замовляє! Звичайно, сам він хоче бути в центрі картини. Його треба намалювати в образі Юпітера, що сидить на Олімпі, з хмарою під ногами. Збоку, поклавши президентові на плече руку, стоїть Георг Вашінгтон у повній парадній формі. Над президентом витає ангел з розгорнутими крилами и кладе йому на голову лавровий вінок, так наче він переможець на конкурсі красунь. А на задньому плані — гармати, а потім — ще ангели та солдати. Щоб узятись малювати таку картину, треба мати не людську, а собачу душу. Єдиний достойний кінець для такого художника — поринути в забуття навіть без консервної банки, прив'язаної до хвоста, яка б своїм торохтінням нагадувала про нього.

На обличчі Біллі Кйоу дрібними краплями виступив піт. Такої заковики недогризок його синього олівця не передбачав. До цього моменту всі коліщата його плану крутились із приємною плавкістю. Він витяг ще одне крісло на балкон і примусив Уайта сісти в своє. Потім з удаваною байдужістю запалив люльку.

Попередня
-= 58 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!